Оріон Золотий. Театр (збірник)

Вiн на сопiлочцi все виграе

Дiтям на радiсть, журi – на досаду.

А зветься вiн – Сонцеколос.

Сонцеколос – дитя Сонця палкого

І родючоi Землi-матерi.

Там, де шумить пшениця,

Там зводиться Сонцеколос.

Збирають врожай – вiн в солому

Ховаеться, ледь кучерi видно.

Пiсня радiсна i смутна в нього.

Пора iти в Землю, до матерi,

Знову чекати в землi до весни,

Коли батько Сонце руку подасть —

І знову вiн вискочить, i заспiвае,

І пшениця зазеленiе од спiву,

І чим краще вiн гратиме,

Тим врожай буде золотiший…

Дружина

А цей впiзнаеш голосок?

Вчитель

Та це ж Юрко Сьохiн.

Дружина

Вiн.

Магнiтофон

«Як iволга пролетiла крiзь райдугу».

Іволга була колись-то

Сiренькою собi пташкою,

А тепер яке в неi гарне

Пiр’я рiзнобарвне —

Жовте i сине, зелене й оранжеве.

Де ж вона всього надбала,

Пташка сiренька? А ось як було.

Одного похмурого дня

Почула сiра пташка iволга,

Як грiм гримить десь за лiсами.

Бачить сiра пташка iволга,

Як чорна хмара суне-суниться.

Злякалась сiра пташка iволга,

Сховалася помiж гiлок,

Чекае – не дочекаеться,

Поки дощ вiдшумить.

Раптом бачить сiра пташка iволга,

Як вiд хмари до рiчки напнулась

Дивна рiзнокольорова смуга —

Райдуга-дуга, веселочка.

Дивиться – не надивуеться

Сiра пташка iволга на райдугу,

Їй захотiлось до смертi

Бути такою ж прекрасною.

Стрепенулась сiра пташка iволга,

Сiрi крильцята розправила,

Прямо в райдугу полетiла.

Як серце маленьке тривожно б’еться

У маленькоi сiроi пташки!

Бажання стати красивою

Сильнiше вiд страху.

Крiзь райдугу iволга пролетiла —

Стала дивно красивою.

З тих пiр, коли глянеш на iволгу,

Згадаеш райдугу – золоту дугу!

Вчитель вимикае магнiтофон, потiм говорить:

Вчитель

Був i я маленькою сiрою пташкою,

Аж поки дiтей не пiзнав, як райдугу,

Коли е щось в менi i доброго – все вiд дiтей!

Вiд найяскравiшоi райдуги людства.

Ти знаеш, скоро буде тридцять п’ять лiт,

Як я вчителюю… Поранення,

Осколки бiля серця;

Всi суперечки, всi боi моi —

Яка нiкчемна i мала бiда моя

Поряд з великим щастям – бути з дiтьми!

Мар’яна i Вальтер з любов’ю

Вчитель

Ну що, знайшли, за чим приiхали?

Вальтер

Знайшов щось бiльше.

Шукав я правду – iстину знайшов.

Вчитель

(жартiвливо)

Ця iстина – красива, наче казка.

Вона – з Кiмнати Казки.