На нашем сайте вы можете читать онлайн «Оріон Золотий. Театр (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Зарубежная литература, Зарубежная драматургия. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Оріон Золотий. Театр (збірник)

Автор
Дата выхода
05 мая 2017
Краткое содержание книги Оріон Золотий. Театр (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Оріон Золотий. Театр (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Іван Драч) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Іван Драч (нар. 1936 р.) – відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Він автор багатьох збірок поезій, перекладів, кіноповістей, а також драматичних творів. У своїх п’єсах, присвячених видатним людям України та світу, а саме: Тарасові Шевченку («Гора»), Пабло Неруді («Зоря і смерть Пабло Неруди»), В. Сухомлинському («Дума про Вчителя»), В. Сосюрі («Оріон Золотий»), – Іван Драч прагне якомога ясніше висвітлити драматизм цих творців, віднайти гармонію в круговерті страждань і перемог, переслідувань і визнань, злочинів і надій, любові й ненависті, добра і зла. Драматична поема «Соловейко-Сольвейг» порушує питання матеріального й духовного, розумового і чуттєвого в житті та творчості.
Оріон Золотий. Театр (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Оріон Золотий. Театр (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І на щоках у iстини – двi ямочки,
Мар’яна знiчуеться. Вальтер теж.
Вальтер
Я не жартую, Вчителю.
Перебування тут, у Павлищанах,
Мене переконало ось у чому.
Даруйте, менi все-таки здавалось,
Що вашiй всеохоплюючiй системi
Бракуе трохи… твердостi.
Вчитель
Хотiли симбiозу ви?
Вальтер
Тепер я просто переконаний,
Що жорсткiсть неможливо вводити
В стосунки вчителя й дiтей.
Вчитель
Так, саме так. Я радий,
Що ви самi прийшли до цього висновку
З допомогою Януша Корчака i… Мар’яни.
Вальтер
З вашою допомогою, Вчителю.
Вчитель
Жорсткiсть – це страшна бацила!
У неi величезнi iнерцiйнi сили.
Вона саморозкручуеться – немае впину.
І жорсткiсть в масцi вимогливостi
Розмножуеться мiрiадами.
І найпростiша логiка завершуеться:
Жорсткiсть жорстокiстю стае…
Вчитель дивиться, як заплiтаються водне пальцi Мар’яни i Вальтера. Вiн намагаеться стрiпнути видiння, що все настирливiше заполонюе його, але годi. Перед Вчителем не Вальтер i Мар’яна, а Вiра Сулима i гестапiвець Функе.
Що за прокляття! Ти чого прийшов,
Ти знов прийшов до мене, кате мiй.
Ти кажеш – вбив мене осколками своiми,
Ти кажеш – вже не виживу, проклятий.
Я, Функе, я забрав у тебе сина,
Нiколи вiн уже твоiм не буде,
Дорога йому iнша – не твоя.
Мар’яна i Вальтер розплiтають руки.
Мар’яна
Вiн марить.
Поцiлуй мене, Вальтере! Тут, при ньому.
Вальтер цiлуе Мар’яну.
Тепер пiшли. Хай заспокоiться.
Виходять. Входять Дружина i лiкар. Вчитель марить.
Вчитель
Мене ти переслiдуеш повсюди,
Гер Функе, ти розставив щупальцi на мене
То там то тут. Але щоб зашморгом
Обняти Вiру, потiм цiлуватись.
І де я? Хто я? І чому я тут?
Я прошу тебе, Вiро, нi, не треба…
Лiкар
Вiн справдi марить. Вiро! Вiро!
Дружина
Це марення занадто дiйсне, лiкарю.
Ви розумiете – розкрию таемницю
Вам, другу нашому.
Знали? Чули?
Лiкар
Не знав, а чув. Це дружина його перша?
Дружина
Вiн любив ii колись. Їi повiсили
Недолюдки цi в час вiйни. І от
Коли прийшла Мар’яна в школу,
А вона, кажуть, схожа на ту Вiру,
Я запримiтила своiм жiночим оком,
Що вiн…
Лiкар
Що – закохався?
Дружина
Нi, не те. Складнiше. Вiн ставиться до неi,
Як до доньки. Нiжно. Щиро. Славно,
Їй – двадцять. П’ятдесят йому.









