Оріон Золотий. Театр (збірник)

Ви що?

Але коли з’являвся хто iз хлопцiв,

Крутився коло неi, бо ж красуня,

Йому стае вiдразу якось зле,

Пiдвищуеться дратiвливiсть зразу.

Лiкар

Та це ж звичайна арифметика…

Дружина

Нi, нi! Менi ж бо краще знати.

Вiрнiшого знайти на свiтi важче,

Вiн ставиться до неi як до пам’ятi,

І хоче пам’ять коло себе мати.

Чи так сказала а чи нi – не знаю.

Та надто вiн весь зболений, попечений.

Заснув, здаеться. Вийдемо.

Виходять.

Горпина з косою

Вчитель

(марить)

О лицар аспiрину! Ти вже тут…

О лицар седуксену! Ти вже встав!.

Вiн встав ще позавчора.

Досi «вчора» тривае в нього.

Завтра буде аж пiслязавтра.

А сьогоднi, учора й завтра —

Для мене лиш сьогоднi.

І так – десятки лiт!

Я – син його. Так, так!

У цих краях вiн був – Функе.

Ось я на фото, бачите?

Оце сестра. Це мама. А це вiн.

Вiн зараз там. На Заходi.

Живий. Мене вiн кличе,

Манить раз у раз.

Це вам здаеться? Надто неймовiрно.

Це в вас провина – батькова, жива,

Така пекуча i така пiмстлива…

Я вчу дiтей любовi

І ненавистi – теж… теж учу.

Велосипед пiдкочуе до вiкна палати. На багажнику – пучок скошеноi трави. Пiдходить до розчиненого вiкна жiнка з косою, вона нахиляеться над Вчителем, грюкае косою об одвiрок, той пiдводиться, говорить оторопiло до Горпини, шкiльноi прибиральницi:

Ти – Смерть. Ти вже прийшла.

І справдi ти з косою, як в казках.

А я гадав, як всi гадають люди,

Що ти така лише в казках дитячих.

А я ж не встиг, нiчого ще не встиг!

Горпина

Що – я така страшна уже, як Смерть?

Та я не Смерть, я просто собi баба.

Хiба мене ви не впiзнали, Вчителю?

Та я ж уборщиця iз школи вашоi —

Я Родiона Жлуктяка Горпина.

У мого батька

Було чотирнадцятеро дiтей,

Всi – вчителi, i я була учителькою.

Мого батька спалили у хатi.

– Виходь, йому казали, – виходь!

– Згорю у хатi, не пiду

Пiд вашi смердючi кулi! —

Кричав, коли горiв:

– Кари катам! Кари! —

Мене ж стерилiзували у концтаборi.

Я вся, як бачите, тремчу, я хвора.

Я не могла вже в школi працювати

Учителькою, i я впросилася

До вас у школу, щоб i ви не знали, —

Бути прибиральницею. Жити не могла

Без школи, без дiтей, без цього крику,

Який для мене в свiтi найболючiший

І найсолодший.