Оріон Золотий. Театр (збірник)

Було дитя у мене!

Ховалась я три днi у плавнях,

І молока у мене не було

У грудях – я ревно плакала,

Сльози падали на груди,

Дитя ковтало солонi сльози, засинало.

Дитя убили. І мене убили.

Тож перед вами – лиш тiнь моя!

І тiнь моя не дасть йому Мар’яни.

Оцьому нiмчиковi, цiй породi клятiй,

Їi забрала я з притулку, виховала,

Їй матiр’ю я стала, хоч я й тiнь,

І тiнь моя не дасть йому Мар’яни.

Я прошу, заступiться!

Вчитель

Смерте, я ж не воiн у чистому полi,

Я був воiном у сорок другому,

Я поранений був пiд Ржевом —

Чому ж ти тодi не прийшла з косою?

Смерте, я не воiн у чистому полi,

Могла ти прийти в сорок восьмому,

Коли конав я од хвороб i немочi

І все тебе вичiкував навшпиньках,

Неначе рiдну матiр, душу рiдну.

Чому ж тодi ти не прийшла з косою?

Смерте, чому, коли менi розвиднилось,

Коли став дещо знати, дещо тямити

І знаю ключик од душi дитячоi,

Чому менi косою брязкотиш?!

Горпина

А може б, я була

Учителькою кращою, як ти,

І все знайшла б, що не знайшов ти —

Дiтей вмивала б краще, —

А мушу прибиральницею гнутись.

А ти мене, учительку колишню.

Ще й, прости боже, Смертею зовеш?!

Вчитель

Учителько, кажи менi, скажи,

Чого ти менi смертею приходиш?

Горпина

Та я прийшла до тебе, бо несила

Менi дивитися на iхне парування,

На iх обiйми в хатi й поза хатою,

Їй-богу, на дурман мене наверне —

І согрiшу, або нехай iде геть

І пальчиком Мар’яни не торкае…

Вчитель

(весь в собi, резюмуючи)

…А в ту пору вчився Волхв

Та всiм премудростям:

А що першiй мудростi вчився —

Обертався Ясним Соколом;

А що другiй мудростi вчився вiн, Волхв,

Обертався Сiрим Вовком;

А що третiй мудростi вчився вiн, Волхв, —

Обертався Гнiдим Туром – Золотi Роги…

Я ледь приходжу

Тiльки що до третьоi iз мудростей,

Чому ж менi ти ставиш косу в голови?!

Горпина

Та я не Смерть Вам – я Горпина, баба,

Ну й наповратився, хай буде так, як легше…

Вчитель завмирае i останнiм мимовiльним порухом натискуе на клавiш магнiтофона, звiдки просто-таки вдаряе дитяча пiсенька.

Магнiтофон

Був собi зайчик,

В носi колупайчик,

В вусi колупайчик,

Хвостиком махайчик,

Нiжками стрибайчик,

Очками моргайчик…

Вчитель завмер. Горпина злякано сахнулась, косу вбiк вiдставила, тяжко перехрестилась великим селянським хрестом.