Оріон Золотий. Театр (збірник)

Та не один

Там був отой розпроклятий осколок,

Їх три було!

І кожного задосить Пiддубного звалити.

А вiн же був як пух, ходив навшпиньках.

Кишечника гангрена – теж вам смерть.

І ще одна – це рак печiнки…

Дружина

Одмучився. Все разом на одного —

Всi смертi разом на одне життя.

Тут тiнi було б досить. Але спробуй,

Було, скажи йому, що хворий вiн,

Як буде цiлий день дивитись хмарно

І погляду постiйно уникати.

Хвороба – це найбiльша iз образ,

Яку йому завдати було можна.

Для себе вiн здоровий був – i все.

Таким хотiв i людям видаватись.

Лiкар

Вiн мене цим i затуманював.

Дивнющий чоловiк! Яка ж бо сила духу!

Та, що казати, медицина

Тут запiзнилась рокiв десь на десять,

А то й на двадцять…

Дружина

Вiн був фактично вбитий на вiйнi.

Та тридцять лiт ще вiд життя узяв

Лиш велетенською напруженiстю духу.

Такий живий вiн був у цi роки,

Яким нiхто уже не зможе бути.

Дружина плаче.

Лiкар

О сльози, сльози – чи ви легшi слiв?

Я моторошнiсть чую – в чiм я винен,

А винен страшно.

Одну людину iз п’ятьма смертями

Лишати наодинцi…

Заходить жiнка з хлопчиком лiт десяти.

Лiкар

Пробачте, ви до кого?

Жiнка

Та я до Вчителя. Менi сказали —

Вiн тут лежить. Хоч це й незручно!

Та iхала я звiддаля iз Петриком.

Петрусю, поздоровкайся!

Петрик

(басом)

Ну, здрастуйте, чого там…

Жiнка

Я – Бляшкевич Шура Минiвна.

Це мiй синок – Петрусь Бляшкевич.

Нам обiцяв Учитель

Прийняти його в школу. Ми з Полiсся.

Так нам велiв наш батько – його татко.

Тож ми до Вчителя.

Дружина

Я пам’ятаю

Розмову цю про Петрика, й листи

Вiд батька пам’ятаю. Все гаразд!

Тож iдьте у Павлищани, щось пiдшукаемо

Для вас, здаеться, Шуро Минiвно…

Жiнка

Я кухаркою можу, санiтаркою.

Що скажете, що скаже Вчитель,

Його ж мiй Савка поважае так,

До смертi прямо.

І на Павлищани.

Ми спродалися з Петриком – i гайда.

Тут дочекаемось i Савки, батька нашого.

Спасибi вам, спасибi, ми пiшли.

То завтра можна в школу Петрику?

Дружина

Приходьте завтра. Можна… Можна…

(Не витримуе, захлинаеться в риданнi.)

Жiнка

(похоплюеться)

Ой, вибачте! Чи щось не так сказала?

Лiкар

Я прошу вас – iдiть. Сiдайте на автобус.

Он там зупинка, за унiвермагом.