Оріон Золотий. Театр (збірник)

Це був похiд, якого не було

За всi вiки, за всi тисячолiття!

О, як у Корчака свiтилося чоло!

І як в дiтей свiтилося лахмiття!

Всi дiти йшли четвiрками. Вони

Були добром у цьому злi розпуки.

Йшов з ними вчитель з поглядом ясним,

Йшов Корчак, взявши двох дiтей за руки!

А полiцаi стали струнко й честь

Вiддали – навiщо честь безчесним!

Пилюка люта била з перехресть,

Був цей похiд безсмертним i воскресним.

Гестапiвцi спитали: «Хто вiн? хто?» —

«Людина», – кинув Корчак охоронцю.

Як сонце не спинилось в подих той!

Як треба було зупинитись сонцю!

На другий день в Треблiнцi вони всi

Пiшли у сонце з Корчаком за руки.

Ми пiзнаем iх в зiрцi, i в росi,

І в деревi – як в прапорi розлуки.

В iсторii людини не було б

Нiчого людського без цих людей високих.

Хай нам яснiе його дивний лоб!

Я крок його в дитячих чую кроках.

Знамено зеленаве б’е в травi,

Вихоплюеться клекотом над нами.

Дитинство – це найкращий в свiтi свiт,

Тож не прощайтесь з його снами.

Вчитель бачить, як Хор чорних марищ з бiлими свастиками наступае на нього, намагаючись забрати зелений прапор дитинства. Вчитель зривае прапор з древка i ховае його на грудях. Кулеметна черга – Вчитель падае. Чорнi марища кидаються до нього, та коли вони виривають прапор, це вже iнший прапор, наскрiзь просякнутий кров’ю – червоний прапор Вчителя. Знамено вогненним птахом вириваеться з рук чорних марищ – вони щезають. Вчитель помирае…

ІІ ведучий

Що за зелений прапор? І навiщо?

Та й Вчитель наш не був тодi в Варшавi,

Все вигадки.

І ведучий

Не так. Не все, що вiдбулось,

Те дiйсне. І не все,

Чого i не привидiлось нiкому,

Недiйсне. А зелений прапор —

Дитинства символ, юностi, надii.

Всi дiти свiту вiдають про це

З «Короля Матiуша Першого».

А наш радянський Вчитель

Узяв той прапор – вiн зробивсь червоним

В огнi всiх битов людства за дитину.

Вересневий птах

Дiють: Лiкар, Дружина, Син Бляхи-Мухи з матiр’ю.

Лiкар

От операцii кiнець. За чверть години

Все стало ясно – що я вам казав!

Жахнутись тiльки можна – та й по всьому!

Покiйник, правда, жахiв не любив.

Та вистачило б тут на п’ять смертей.

На п’ять мужчин дiстало б здоровенних.

А вiн в собi носив цих п’ять смертей.

І жив за десятьох, жив десятьма життями.

Дружина

Одним життям вiн жив.

Лiкар

Осколок бiля серця – це одне.