Оріон Золотий. Театр (збірник)

Дiти думають серцем – не розумом.

Тому так важко знаходити

Нам спiльну мову iз ними —

Ми ж об’iлися з вами розумом,

Тому немае мистецтва складнiшого,

Як вмiти з ними говорити.

Дорослi, зануренi в свою суету,

Дорослi, зануренi в кiшло своiх турбот,

Ми не помiчаемо дiтей,

Як не помiчали ранiше жiнку,

Як не помiчали ранiш крiпака,

Як не помiчали народiв пригноблених.

Бути добрим, не добреньким,

Бути в мудростi добрим —

Це найважче на свiтi покликання.

Особливий талант – дитинi.

Нескiнченне терпiння – дитинi.

Пожертвувати життя – для дитини.

Дорослi, знайте: сонце – з душ дитячих,

Якi в Освенцiмi, в Треблiнцi, i в Хатинi,

У Кортелiсах, в Орадурi, в Лiдiце

Пiшли на дим, а сонцем стали, сонцем…

Ми спаленi в печах фашистських,

Щоб бути безсмертними.

Смертному можна ламати

Душу i костi, а спаленому

Дим не можна переламати.

І не можна перетрощити

Непримиренностi на примирення,

Чистоту у спаленого

Важко облити лестощами,

Прозорiсть душi неможливо

Затьмарити димом у спаленого,

Вiрнiсть дитинству у спаленого

Не можна зламати у зраду.

Щаслива людина! Кожну

Можна спалити лиш раз.

Спробуй вдруге спалити мене, кате.

Вiртуознiсть твоя нiкчемна.

Я волаю – дишуть вуста вогнем:

Добра в тисячу раз бiльше, нiж зла.

Добро сильне, добро безсмертне.

Я прошу вас – вiзьмiть мiй прапор.

Вчитель бере зелений прапор Януша Корчака.

Вчитель

Спершу вели школу медсестер,

Потiм аптеки, а потiм

Дитячий притулок Корчака.

Стояла жахлива спекота.

Дiтей з iнтернатiв посадовили

На самiм кiнцi майдану, бiля стiни.

Всi надiялись в безнадii —

Сьогоднi iх ще вдасться врятувати,

Приберегти вiд смертi до наступного дня.

Смерте, не будь ненажерою!

Соломинка для потопальника.

На соломинцi – зелений прапор.

Вантажили без перерви,

А мiсця лишалося й лишалося,

Наче бездоннi були цi вагони.

Шугали нагайки над натовпами.

Бийте, бийте, довше бийте дорослих,

Поволi, жiнко, поволi, мужчино,

Поволi, старий дiдугане, поволi,

Кожен дорослий – задуши по секундi,

Затримай дiтям ще день.

І раптом наказ – вивести iнтернат.

Нi, цього видовища я не забуду!

Це не був звичайний марш до вагонiв —

Це був органiзований нiмий протест

Супроти оргiй бандитизму.