40 днів Муса-Дага

Постовий жандарм, котрий проходив повз оселю убитого Назарета Чауша в дiльницi Єнi Дюнiя, був обстрiляний саме з цього будинку. Жандарм вiдбувся легким пораненням. Каймакам замiсть того, щоб провести розслiдування, оголосив, що в Зейтунi його життю загрожуе небезпека, i, розiславши в усi кiнцi краiни телеграми, перенiс свою резиденцiю в розташовану за мiстом казарму. Цей учинок також випливав iз властивостей його натури, в якiй дурна хитрiсть поеднувалася з боягузливою потребою захистити власну персону вiд неспокою.

Заодно каймакам звелiв спорядити загони «громадянськоi мiлiцii» для захисту мусульманського населення, або, просто кажучи, наспiх завербованим хулiганам роздали за зразком i подобою абдулгамiдiвських банд маузерiвськi гвинтiвки i зеленi пов’язки на руку. Обурення з приводу такого непроханого захисту насамперед висловили самi турки, котрi жили в Зейтунi. Як поряднi люди вони прийшли до каймакама i зажадали негайно скасувати наказ про охорону. Не допомогло. Влада була непохитною в своему батькiвському «пiклуваннi» про безпеку турецького населення.

Нарештi «громадянська мiлiцiя» дала вiдповiдний привiд i для другого iнциденту, який i призвiв до вибуху.

Маленький сквер у новiй частинi мiста, який називаеться Ескi-Бостон, був улюбленим мiсцем прогулянок вiрменських жiнок i дiвчат у пiсляобiднiй час. У тiнi старих платанiв, бiля гарного фонтана стояли лавки. Дiти гралися бiля фонтана. Жiнки на лавках розмовляли, займалися рукодiллям.

Продавець шербету попихав свiй вiзок сквериком.

Раптом у садок увiрвалися найзапеклiшi покидьки з нових частин «громадянськоi мiлiцii», напали на жiнок, стали iх душити, зривати з них одiж, бо не менш сильним, нiж жага вбивати чоловiкiв «проклятоi раси», було шалене бажання пiзнати iхнiх жiнок, цi тендiтнi створiння з чуттевими губами та дивним поглядом.

Повiтря дзвенiло вiд жiночих зойкiв i дитячого плачу. Допомога прийшла миттево. Виявляеться, група чоловiкiв-вiрменiв, вiдчувши недобре, слiдувала по п’ятах за «охоронцями порядку».

Вiрмени переважали туркiв числом i побили iх до напiвсмертi, а потiм, на свою бiду, природно, вiдiбрали у бандитiв гвинтiвки та багнети.

Вiдкритий бунт проти державноi влади! Тепер, коли вiрмени «роззброiли допомiжнi полiцiйнi загони», склад злочину був у наявностi. Того же вечора каймакам опублiкував список жителiв, котрих мунiципальна рада мала видати владi для взяття пiд варту.