Страта двійника (збірник)

Є двi авторськi копii. Погляньте.

Молодий чоловiк повiльно пiдходить до столу.

Вона: Бачите, навiть на репродукцii помiтнi невеличкi вiдмiнностi… Ймовiрно, це через реставрацiю. Росiяни використовують теплiший лак… Але ви, певна рiч, i самi чули про це. (Закривае альбом.) А тепер сiдайте, треба подбати про ваше обличчя.

Вiн: Чесно кажучи, я б не хотiв…

Вона: Боiтесь?

Вiн (щиро): Трохи.

Вона: Обiцяю бути обережною… Прошу вас.

Молодик, зiтхаючи, сiдае. Жiнка опускаеться поруч, вiдсунувши сумку з апаратурою.

Вона: Страшенно важка! Що у вас там?

Вiн (перекладаючи сумку на пуф): Звичайний набiр: шiсть на шiсть, вузькоплiвкова, комплект об’ективiв… камери…

Вона (починае протирати його обличчя зволоженою ватою): Я на цьому не розумiюся. Ще знiмаючись у кiно, я ненавидiла камери. Мала вiдчуття, нiби за мною стежить холодне нелюдське око. Може, тому я не люблю i людей в окулярах.

Молодик кидае погляд на портрет ii чоловiка: той носив окуляри.

Вона: Певна рiч, бували й винятки.

(Дивиться на вату.) Дивно… було схоже на синець, а це якийсь бруд, до того ж дуже масний. (З великою недовiрою.) Вам боляче?

Вiн (трохи роздратовано): Нi, марничка… Ваш чоловiк був визначним колекцiонером творiв мистецтва.

Вона: Скажiмо так… (Іронiчно осмiхаеться.) Радше вiн був визначним колекцiонером грошей. А я витрачала iх на мистецтво.

Вiн: Чому?

Вона (пильно дивиться на нього): Запитання наче з iнтерв’ю…

Вiн: Вибачте.

Вона (продовжуючи орудувати ватою на його обличчi): Бачите, я не зношу iнтерв’ю, бо сама дуже багато говорю.

І частенько говорю те, чого б не варто… (Протирае його обличчя ватою.) Можна подумати, що цi бандити натерли ваше обличчя сажею… Не люблю, коли хтось мене про щось питае.

Вiн: Ще раз – вибачте. Я забув, що ви на все дивитесь iнакше…

Вона: Вам знову закортiло блиснути красивою думкою про красивi райони?

Вiн: Нi. Я хочу виправдатися за свою нетактовнiсть.

Вона: Котру саме?

Вiн: Хiба iх було декiлька?

Вона: А ви як гадаете?

Вiн: Не знаю, я був збуджений.

Якщо я поводився негоже…

Вона: Не варто говорити в минулому часi.

Вiн: Не розумiю…

Вона (iронiчно): Невже?.. Ну, тепер ви маете набагато кращий вигляд. (Вiдкладае вату, дуже брудну.) Фе, яка гидота! (Запитливо дивиться на молодика.)

Павза.

Молодик явно збентежений.

Жiнка пiдводиться.

Вiн: Я чекаю, що ви якось менi допоможете… Якщо я зробив щось не так…

Вона: Ви чекаете… (Холодно.