Персеїди. Нічна повість

Може, це iнша мова?

– Ну як то? Я ж бачу, що англiйська. Усе надруковано красиво, на блакитному гладенькому паперi.

– Ну, не знаю. Якщо надруковано. Може, це спадщина якась вам надiйшла… – необачно бовкнула я.

– Я-як-як ти сказала?! – голос Василiси Семенiвни змiцнiв.

– Нi-нi, це лише припущення… – позадкувала я. – Просто iнколи у нас тут трапляеться, що отримують офiцiйнi папери, а там…

Слухавку на тому кiнцi кинули. Через кiлька хвилин, розвiшуючи на сушарцi дитячi речi, я почула iстеричний гавкiт собак, а тодi побачила у вiкно, як щось стрiмке i велике у хмарах пилу завертае до нашоi спокiйноi затишноi оселi.

Баба Надя, виглянувши з тераси, приклала долоню до чола i прокоментувала:

– Шось суне…

Справдi «шось» квапливо сунуло. Просто до мене.

Захекана Василiса Семенiвна iз дулькою-пучком на потилицi, в блакитному халатi, у криво застебнутiй кофтi та домашнiх капцях, стояла на порозi, тримаючись рукою за горло (iй явно бракувало повiтря). А другою простягувала менi пiд нiс блакитного конверта.

Всадовивши настирну гостю, я прочитала листа пiд ii нетерплячим поглядом i реплiками: «Ну що там, га? Скiльки, га?» Лишенько, як же менi було ii жаль! Вона стрiмголов мчала до мене, вважаючи, що коли Федоренки отримали спадщину i Гульпаки отримують допомогу вiд iхньоi багатоi конфесii, то раптом i iй щастя привалило? І вже десь на краю ii планiв i мрiй вона прикинула, як розподiлити грошi. Якщо буде стiльки-то – половину синовi. Або й не вiддасть, бо невiстка така жаднюча, усе iй мало, все’дно розтринькае на всякий непотрiб.

– Цей лист, Василiсо Семенiвно, – ласкаво, наче до хвороi, звернулась я, – потрапив до вас помилково. Це просто рекламний буклет про новинки в мережi товарiв – з сухих кормiв та консервiв для собак, котiв, кроликiв, морських свинок, папуг i щурiв.

– Щурiв?! Щурiв?! – Василiса Семенiвна втупила в мене недовiрливий погляд. – Навiщо – для щурiв?!

– Ну, iснують такi домашнi щури – досить симпатичнi.

Недооцiнила я бiйцiвський характер Василiси Семенiвни! Вона, нiчого не кажучи, пiдхопилась, вирвала з моiх рук конверт i, дивлячись на мене, як ото у фiльмах на зрадникiв або фашистiв, взяла високий старт i щезла. Утiм недалеко. До сусiднього кварталу, себто до моеi мами. Перевiрити свiдчення.