На нашем сайте вы можете читать онлайн «Персеїди. Нічна повість». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Персеїди. Нічна повість

Автор
Дата выхода
17 апреля 2017
Краткое содержание книги Персеїди. Нічна повість, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Персеїди. Нічна повість. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор () в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Героїня повісті Маріанни Гончарової вірить у те, що падаючі зірки можуть виконувати заповітні бажання. І в призначену Всесвітом серпневу ніч вона забирається на дах свого надійного, теплого і доброзичливого дому, щоб зустріти Персеїди і загадати їм бажання своїх друзів і рідних, які старанно зібрала напередодні. Вона – мікроскопічна піщинка величезного космосу – сидить посеред зоряного неба і терпляче чекає, коли з’являться ці всемогутні вісники Всесвіту. Чекає і не перестає дивуватися великому світопорядку, створеному за примхою когось дуже винахідливого і мудрого. Вона обіймає любов’ю увесь цей чудовий світ, в якому живе, і з завмиранням серця чекає, коли полетять Персеїди – які знову і знов дають надію великому чуду життя, що йому ніколи не буде кінця.
Як завжди у письменниці, в її новій повісті дивним чином поєднується серйозне, що інколи навіть доходить до трагізму, і тонкий гумор.
Персеїди. Нічна повість читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Персеїди. Нічна повість без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
На нашi запевнення, що нинi – iншi часи i нiхто його нiкуди нi за що не потягне, вiн вiдмахувався. Мiстера Щербанюка, здавалося, закинула до нас машина часу iз тридцятих або сорокових рокiв. Ми навiть занепокоiлися: чи знае вiн, що Друга свiтова вже скiнчилася, що Сталiна, Хрущова та Брежнева вже давно немае на свiтi. Коли вiн таки погодився випити чаю i зайшла мова про Європу, ми повiдомили, що Берлiнську стiну розвалили. У нього був такий шок, що його ледь трясця не вхопила! Вiн сплескував долонями, не випускаючи з рук свiй рятiвний картатий носовичок, i все повторював: «Он воно як! Он же ж воно як!»
Коли вiн зник, як тать уночi, так само тихо, як i з’явився, син Данило, дивлячись йому вслiд, замислено запитав сам до себе:
– Цiкаво, а вiн узагалi в курсi, що Гагарiн у космос полетiв? А якби вiн дiзнався, що американцi були на Мiсяцi, що б iз ним було, га?
Десь через рiк я зiштовхнулася з ним нiс до носа в полiклiнiцi.
Так я й не знаю – отримав вiн свою спадщину, чи вiдповiдальнi адвокати «Leman and sons» i досi розшукують спадкоемцiв мiстера Дмитрiя М. Щербанюка. Утiм… Я певна, що не вiдповiв, не отримав. Інакше знову прийшов би до мене – папери оформити.
* * *
І ось iще…
Якось задзвонив мiй телефон.
– Емм… Це хто?
Зiтхаю приречено, називаю iм’я. Я ii завжди впiзнаю. Ну що чекати вiд бабусi, котра гадки не мае про правила розмови по телефону? Вона, шанована вчителька зi стажем у сорок п’ять рокiв, коли телефонуе кудись, спочатку суворо запитуе: «Хто це?» І всi (включно з начальником мiлiцii та головою виконкому) нiяковiють, наче школярi, i сором’язливо та розгублено називають свое прiзвище. Лише я, до речi, зi всiеi цiеi компанii притьмом кидаю слухавку.
– Емм… Це Василiса Семенна. Знаеш? Добре. Лист… тут прийшов… Перекладеш?
– Як же я його перекладу? Вiн же у вас – а я вдома.
– Я погано ходжу, приходь краще ти до мене.
– Зараз я не маю часу. Може, коли гулятиму з дитиною увечерi…
– Давай я тобi прочитаю? Я ж учителька зi стажем сорок п’ять рокiв, – продовжувала слухавка, що не терпiла заперечень. – Тут дивись, що тут написано: бузiнес… неус… оф…
– Щось я не впiзнаю англiйськоi.









