Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

– Ой, Михайлику, скiльки ми сьогоднi зробили! Побiльше б такоi роботи! Тодi й жити цiкавiше, бо без любоi працi для загального добра, для Украiни, днi такi одноманiтнi й пустi. Як не наповниш iх енергiею своеi душi й горiнь – тяжко тодi жити.

У тi днi захоплено писала про iхне життя:

На п’ятiм поверсi

Так, завтра зрання та ж незмiнна пiсня,

Все те ж життя бездомних волоцюг,

І ще мiцнiше, аж за горло стисне

Тяжких турбот ржавiючий ланцюг.

Та прийде вечiр – завтра чи позавтра, —

Забувши втому, я не буду йти,

Я буду бiгти й обминати авта —

На п’ятий поверх, де чекаеш ти.

І невiдмiнно – березень чи грудень —

Все те ж питання й вiдповiдь: «На днях»…

Все та ж потiха: «Може, якось буде»…

Все так же – в мозок найгострiший цвях.

Та ось вже нiч. І на руцi твiй дотик.

Яснiе зiр, вiдпочивае слух,

І так безжурно скинутi турботи,

Як з голови мiй чорний капелюх.

А покiй наш – це передпокiй неба,

І у казки я вiрю знов i знов,

Бо в хмарах мiсяць, мов у пiнi лебiдь,

Перепливае крiзь мое вiкно.

Ти теж веселий i юнацьким кроком

Обходиш покiй тут i знову там.

«Буенос-Айрес! Африка! Марокко!» —

Так дзвiнко й гостро вимовлять уста.

Палить сонце, дощi, вiтри,

У пiсках поринае крок,

Серед ночi зловiщий крик

Залiтае до нас в шатро.

«Вiдпливаймо!» – беру весло,

«Небезпека!» – не зложу рук,

Все разом: i добро, i зло,

Всi шляхи: i пiсок, i брук!

А завтра зрання – та ж незмiнна пiсня,

Все так же набiк чорний капелюх,

І аж до ночi не спаде, не звисне

Тяжких турбот ржавiючий ланцюг…

Тодi ж Олена – але вже з прiзвищем Телiга – почала друкуватися.

У 1922 роцi у Львовi почав виходити «Лiтературно-науковий вiсник», що його редагував Дмитро Донцов, вiдомий полiтичний дiяч, публiцист, iдеолог украiнського нацiоналiзму. Один з керiвникiв Украiнськоi хлiборобсько-демократичноi партii. За свое украiнофiльство якось був схоплений польською владою i запроторений до концтабору. Автор багатьох праць на теми украiнського вiдродження, серед яких – «Модерне москвофiльство», «Історiя розвитку украiнськоi державноi iдеi», що була настiльною книгою Олени Шовгенiвоi, а потiм – Телiги, як i «Нацiоналiзм», як i праця «Де шукати наших традицiй», «Московська отрута», «Росiя чи Європа», «Клич доби», у яких виклав доктриннi засади украiнського нацiоналiзму.

Як полiтика й публiциста, незламного борця за волю своеi краiни, Олена обожнювала його.