Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

Вона поiде до Киева – теж назавжди, а вiн…

Донцов Дмитро Іванович (1883–1973) – полiтичний дiяч, публiцист, iдеолог украiнського нацiоналiзму, прожив довге життя – 90 рокiв, хоч i був переслiдуваний i бiльшу частину життя прожив на чужинi.

Дивно, але цей iдеолог украiнського нацiоналiзму, який походив з козацько-старшинського роду, свого часу навчався в Царськосельському (де ранiше навчався Пушкiн!) лiцеi, навчався на юридичному факультетi Петербурзького унiверситету, з якого був виключений за участь в украiнськiй демонстрацii 1905 року.

Тодi ж вiн стае членом Украiнськоi соцiал-демократичноi робiтничоi партii (УСДРП). Полiцiя не давала йому й дихнути, тож року 1908-го Донцов змушений емiгрувати за рубiж. Виступав у пресi на украiнську тематику. Пiд час Першоi свiтовоi вiйни – перший голова Союзу визволення Украiни.

У 1917 роцi жив у Львовi, де здобув ступiнь доктора наук. В березнi 1918-го виiхав до Киева, очолив Украiнське телеграфне агентство, був членом украiнськоi делегацii на переговорах з РСФРР.

Один з керiвникiв Украiнськоi хлiборобсько-демократичноi партii. У 1922 роцi пiсля Швейцарii мешкав у Львовi, ставши одним iз засновникiв Украiнськоi партii нацiональноi роботи i редактором ii друкованого органу «Заграва».

1939 року був заарештований i ув’язненим в польському концтаборi. Пiсля звiльнення емiгрував до Нiмеччини, а звiдти до Бухареста, де редагував часопис «Батави».

Пiд час Другоi свiтовоi вiйни мешкав у Берлiнi, Львовi, Празi, з 1945 року – в Парижi, а наступного року переiхав до Великоi Британii.

Ще через рiк – на емiграцii в Канадi (1947). Викладав украiнську лiтературу в Монреальському унiверситетi, спiвробiтничав в украiнських виданнях. Видав чимало дiевих праць, що стали фундаментом украiнського нацiоналiзму, його теоретичною базою. Виклав доктринальнi засади украiнського нацiоналiзму. Обстоюючи iдею самостiйностi Украiни, завжди зберiгав виразну антиросiйську позицiю. Виробленi ним iдейнi засади базувалися на вирiшальнiй ролi особистостi та iррацiональнiй волi нацii в iсторичному процесi.

Полiтична фiлософiя Донцова великою мiрою стала основою революцiйно-пiдпiльноi дiяльностi ОУН.

Коли до нього дiйшли в 1942 роцi вiстi про загибель у Киевi вiд рук нацистiв Олени Телiги, ця мужня людина впала чи не у вiдчай i, не соромлячись присутнiх, плакала.

Студентське життя минало весело i гамiрно, в Михайла та Олени виявилося багато вiрних i щирих друзiв.