Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

Бiльшiсть з них, як i Михайло, були молодими офiцерами армii УНР, вони тяжко переживали поразку, тож часто сперечалися, чому ж не вдалося вiдстояти незалежну Украiну… Готувалися в майбутньому повторити спробу здобути волю. Вони були щирими i вiрними украiнцями, бездоганно володiли рiдною мовою, тож допомагали й Оленi ii вивчати.

Та старше поколiння, лiдери украiнськоi революцii, керiвники вiдродженоi на ii хвилях нацiональноi держави – Украiнськоi Народноi Республiки – не виправдали надiй молодого поколiння, не зумiли органiзувати захист власноi держави.

«Але розчарування, а з ним бiль, досада i спiзнений жаль, – писав Є. Маланюк, – прийшли вже в таборах, де була нагода продумати недавне минуле, особливо читавши Донцова та „Листи“ нещадного своею логiкою Липинського.

Розчарування в „старших“ довершило нашу полiтичну свiдомiсть, зробило нас полiтичне зрiлими, але це сталося жахливо пiзно, себто коли ми були вже обеззброенi i збройна Визвольна Вiйна для нас була скiнчена.

Якби ж та полiтична дозрiлiсть прийшла була вже не на 10, а хоч би на 2–3 роки ранiше!

Прихiд полiтичноi нашоi дозрiлости в розпачливо-таборових умовинах обеззброеного вiйська i спричинив своерiдну „психiчну травму“, яка повела наше поколiння в науку (Подебради), в мистецтво, а нашу групу завело в лiтературу (переважно в поезiю)».

Цi роздуми Євгена Маланюка певною мiрою пояснюють i такий феномен, як Празька поетична школа, до якоi вiдносять Юрiя Дарагана, Леонiда Мосендза, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Максима Гриву, Миколу Чирського, Олега Ольжича, Олену Телiгу та iн.

Таким було оточення, в якому формувалася Олена Телiга як поетеса i украiнська патрiотка, нацiоналiстка.

Чому ж украiнцi виявилися неспроможними утвердити i захистити власну державу?

Одну з причин, чи не найголовнiшу, бачили в недостатнiй згуртованостi нацii, у вiдсутностi належноi волi до перемоги, в слабкостi провiдникiв, якi орiентувалися на демократичнi методи досягнення мети в той час, як противник застосував брутальну силу.

Головним ворогом вважалася Москва, московський iмперiалiзм, що столiттями гнобив Украiну i в новому обличчi, в обличчi бiльшовизму, задушив молоду Украiнську державу, яка постала в результатi революцii 1917–1921 рокiв.