Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

І вона зi святим нетерпiнням мчала до Киева, навстрiч своiй загибелi, мчала, бо все життя чекала цього дня, коли попереду в неi буде не тихе, бодай i поетичне, буття, а життя-грiм, життя, як гостра слiпуча блискавка, такою спружиненою була ii воля, як для жiнки – крицева. Вона мчала навстрiч смертельному ризику, але мчала до рiдного люду. Бо:

Усе – лише не це!

Не цi спокiйнi днi,

Де всi слова у барвах однакових,

Думки, мов нероздмуханi вогнi,

Бажання – в запорошених оковах.

«…разом з поетом О.

Ольжичем активно працювала в Культурнiй референтурi ОУН» – iз статтi.

Олег Ольжич…

Це вiн писав:

Господь багатий нас благословив

Дарами, що нiкому не вiдняти:

Любов i творчiсть, туга i порив,

Вiдвага i вогонь самопосвяти!

Це завдяки йому у XX ст. украiнська лiтература сягнула свiтових вершин.

Справжне його прiзвище – Олег Кандиба. Батькове, родове.

Родом iз Житомира.

Батько його – вiдомий украiнський поет Олександр Кандиба, який виступав пiд творчим псевдонiмом, що став його другим прiзвищем – Олесь.

На нивi украiнськоi лiтератури працював в однiм руслi з Іваном Франком, Лесею Украiнкою, Михайлом Коцюбинським. На небосхилi украiнськоi поезii його творчiсть спалахнула й засяяла яскравою зорею.

У нашiй лiтературi це третя сiмейна пара, де батько – поет i син поет. (Першi двi – батько й син Воронi, другi – батько й син Крушельницькi.)

Олег Ольжич змалечку вiдзначався талантами, котрими його щедро нагородила природа – чудово малював ще в ранньому дитинствi, прекрасно грав на фортепiано, писав талановитi вiршi, навiть п’есу – ще дитиною! – на три дii (з козацьких часiв) i сам ii проiлюстрував… Згодом був блискучим ученим-археологом (це його головний фах), але передовсiм – видатним украiнським поетом, незламним борцем за кращу долю незалежноi Украiни.

До 16 рокiв Олег жив в Украiнi.

П’ятнадцятирiчним хлопцем вiн iз матiр’ю вирушив до Берлiна, де перебував батько, який тодi був повпредом УНР в Будапештi.

Невдовзi родина Кандиб переiхала до Праги.

Успiшно склавши iспит на атестат зрiлостi, Олег вступае на фiлософський факультет Карлового унiверситету, головними предметами його навчання стала археологiя та мистецтво. Навчався ще й в Украiнському Вiльному Унiверситетi у Празi… Любив мандрувати. Разом з приятелями на велосипедах об’iздили мало не всю Нiмеччину, а Карпати знав, як свою домiвку.