Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

Полiську Сiч, посвятну i сувору,

Веде з пiдпiлля Бульба-Боровець.

Крiпись, народе, не ховайся в нору,

Куди втiкае лиш партацький мрець.

Простуй до волi серед бiд i лиха!» —

Голосить гасло бойове Телiга.

На сторiнках «Лiтаврiв», перше число яких вийшло в свiт 16 листопада 1941 року, проповiдувалися нацiоналiстичнi iдеi, друкувалися кращi зразки украiнськоi лiтератури, читачi мали змогу ознайомитися iз творами Є. Маланюка, О. Олеся, О. Ольжича, О. Стефановича та iнших, якi були забороненi для друку в радянськiй Украiнi, а також з творами письменникiв, знищених бiльшовицьким режимом, – Є.

Плужника, О. Влизька, Г. Косинки, улюбленого письменника Олени Телiги М. Хвильового та iнших.

Недовго судилося гримiти «Лiтаврам», 7 грудня вийшло останне, четверте число. У неймовiрно тяжких умовах працювала Спiлка украiнських письменникiв. Але за короткий час Оленi Телiзi вдалося згуртувати навколо себе чимало талантiв. 15 сiчня 1942 року вона писала Олеговi Лащенковi до Праги: «Боже мiй, який цiкавий журнал можна би видавати тепер у Празi, коли б я передавала звiдси матерiял!» Безумовно, це було результатом невтомноi дiяльностi Олени Телiги, великоi притягальноi сили ii особистостi.

Днi Олени Телiги були вщерть заповненi роботою. Їi бачили то в редакцii «Украiнського Слова» на вулицi Бульварно-Кудрявськiй, 24, то в примiщеннi Спiлки украiнських письменникiв на Трьохсвятительськiй, 23, то на Короленка, 54 (тепер – Володимирська), де розмiстилася Украiнська Нацiональна Рада, то на бульварi Шевченка, 10, в очолюваному Іваном Кавалерiдзе вiддiлi мистецтв мiськоi управи Киева, то в самiй управi.

Завжди пiдтягнута i елегантна, незважаючи на голод i холод у Киевi, бадьора i готова пiдтримати iнших.

Олена Телiга потурбувалася про створення при Спiлцi украiнських письменникiв кооперативу «Слово», який допомагав налагодити постачання письменникам додаткового хлiба, зверталася до Украiнського Червоного Хреста в справах допомоги тому чи iншому письменниковi.

Марко Антонович, який восени 1941 року працював у видавництвi «Украiнського Слова» i якийсь час мешкав в одному «колгоспному» помешканнi на нинiшнiй Володимирськiй вулицi разом з Оленою Телiгою та iншими товаришами, котрi прибули з похiдними групами ОУН, так згадував тi часи: «Найчастiше ми бачилися ввечерi, коли всi приходили додому, бо ж у Киевi тодi була полiцiйна година вiд смеркання до свiтання.