Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

До речi… Якось одне видання («Ілюстрованi вiстi») вмiстило карикатури на вiдомих людей – як весела iлюстрацiя до украiнських пiсень. Так ось, до слiв «А за мною, молодою, ходять хлопцi чередою», була карикатура на Олену Телiгу, що вона, мовляв, водить за собою хлопцiв чередою…

Олена страшенно образилась на художника. Образилась як жiнка. І образилась не на дружнiй той шарж, а на капелюшок, що був на нiй зображений. Геть не модний, якийсь… м-м… некрасивий. Принаймнi таких вона нiколи не носила i нiколи б у життi й на п’ять хвилин не вдягла.

Бо знала смак як у доброму вбраннi взагалi, так i в капелюшках зокрема. Та й «сидiв» на нiй у тiй карикатурi капелюшок геть не елегантно. Такою вона була жiнкою.

Ще iз спогадiв про О. Телiгу:

«Була дуже чутлива, була горда i нiзащо не призналася б, що в ii життi щось складаеться не так, як вона хоче. – „Я дуже щаслива“, – говорила».

Ще згадують (таких спогадiв про неi можна вiднайти багато): Олена всiх «полонила своiм щирим смiхом», «влучним дотепом, блискавичними думками i ще чимось, чому тяжко було знайти окреслення…»

Зрештою, знайшли: «Нiжнiсть у силi…»

У життi, в повсякденному побутi i в творчостi, i навiть у листах була напрочуд дотепною.

Про таких говорять: iз словом дружить, за словом до кишенi не лазить, скаже – як зав’яже. Що не слово – то зброя, влучна, своерiдна, дотепно-насмiшкувата i гостра. Могла б бути – коли б ii не полонила лiрика – незрiвнянною смiхотворкою, автором веселих творiв i особливо дотепних афоризмiв, що часом з неi так i сипались… Ось лише одна iсторiя про одне з ii крилатих висловлювань.

Колективних збiрок гумору в украiнськiй лiтературi було чимало (тiльки автор цих рядкiв упорядкував шiсть чи сiм), але все то, так би мовити, чоловiчi… Себто авторами iх виступае переважно сильна стать. Ну, може, потрапляють туди одна-двi представницi прекрасноi половини роду людського, якi «гуморять». От автор якось i вирiшив укласти веселу збiрку, у якiй би виступали самi лише жiнки.

Так з’явилася книга сатири та гумору «Витiвницi украiнського смiху».

Є в украiнськiй мовi симпатичне слiвце ВИТІВКА. Словники його тлумачать як вчинок, вигадка, те, що виходить за межi звичайних норм; що-небудь сказане, написане, зроблене для розваги, смiху; жарт, вигадка.

А витiвницi, як самi розумiете, жiнки, схильнi до веселих вигадок, вигадницi. Або ще – жартiвницi, гумористки, авторки смiшних творiв. До всього ж нашi жiнки завжди славились витiвками – тому й витiвницi.