Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

Або ще – штукарки. У доброму значеннi цього слова, адже штука – це витiвка, каверза, а загалом – мистецтво. Умiння, майстернiсть.

Згадаймо М. Кропивницького: «Я штуками людей звеселяю i тим собi на хлiб заробляю». (Правда, нинi штуками – мистецтвом – на хлiб щось не дуже заробиш, але це вже iнша тема.)

Збiрка «Витiвницi украiнського смiху» вiдкриваеться веселою творчiстю матерi Лесi Украiнки Ольги Косач, яка писала пiд псевдонiмом Олена Пчiлка, та й творами самоi Лесi, вона складала вiршованi фейлетони для журналу «Шершень».

Отож, вiд Олени Пчiлки та доньки ii Лесi й по нашi днi. І все – витiвницi нашого смiху, симпатичнi нашi жiнки.

I серед авторок – Олена Телiга. Здаеться, не гумористка, нiжний лiрик, жiнка-легенда, нацiональна героiня Украiни, поетеса вiд Бога, патрiотка.

Їi поезiя (як i життя та боротьба за волю i будучину Украiни) героiчна, нiжно-лiрична в своiй основi, нацiонально-патрiотична, непримиренно-вiдважна, полум’яно-героiчна, сповнена крилатих рядкiв, що й нинi гартують наш дух.

Зустрiчаються в ii творчостi й сатирично-дотепнi афоризми.

Ось хоча б iсторiя про один з них.

Якось – це вже в нашi днi – вiдомий полiтик i державний дiяч порадив, вiдповiдаючи на запитання украiнцiв, що нам робити:

– Треба перти плуга!

Сказано навiть влучно – треба працювати, хто ж проти цього заперечуватиме.

Трудитися на нашiй спiльнiй нивi.

Сказано з народно-селянською прямотою (перти), але ж i правильно. Хоч дещо й розраховано на зовнiшнiй ефект, щоб створити iмiдж «свого хлопця».

– Треба перти плуга!

А менi пригадався афоризм Олени Телiги:

– Хто готуе себе лише на те, щоб упрягатися до плуга, завжди матиме погонича!..

Полiтик, який закликав упрягатися до плуга i перти його, звичайно ж, цього крилатого вислову Олени Телiги не знав.

А його – це ж наш, украiнський смiх, – треба було знати. Бо так i сталося, як зауважила з гiркою iронiею поетеса, погонич у нього знайшовся. Власне, погоничi, звичайно, олiгархiчно-фiнансовi.

Це ранiше полiтикiв i передбачила Олена Телiга.

Такi вони, жiнки нашi.

Та якщо iм’я iй було дане батьками, то поетичний дар – Богом. Вона його довго утаемничувала вiд стороннiх.