На нашем сайте вы можете читать онлайн «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
Краткое содержание книги Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор () в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Часом вiн, дивлячись на коня в журналi, на свiтлинi, в телевiзорi, у мультику про трьох богатирiв або хильнувши чарку-другу в теплiй компанii, раптом зiтхав тяжко i казав: «От би менi коня… Був би у мене кi-i-iнь, ох, я б тодi…» І позаяк коня нам тримати нiде, то ми, намагаючись компенсувати нашому татовi вiдсутнiсть коня, заповнюемо домiвку всiлякою симпатичною звiриною, щоб хоч якось розвiяти його козацьку тугу.
Якось прикордонники iз сусiдньоi застави пiзно увечерi привезли двотижневе цуценя-сироту.
Потiм донька Лiна в жменьцi принесла слiпе кошеня, загорнуте в листок лопуха, – ото була морока! Годували його молоком з пiпетки, виходжували, чекали, коли оченята розплющить. І скiльки радостi було, коли одного ранку дiти заволали: прозрiв! Прозрiв! Чак допомагав iз вихованням кошеняти активно, грiв його ночами.
Данило, син мiй, всю зиму якось виховував двох жукiв – Шварценеггера-батька i Шварценеггера-джунiора. Вони вiд постiйного тепла, а може, й вiд здивування, не поснули й дуже жваво вовтузилися у своiй банцi, – одне слово, дотримувалися здорового, зовсiм не зимового способу життя, а навеснi дали потомство.
І тодi переповнилася моя чаша терпiння, i я заявила: «Або я, або цi Гризлi з iхнiми голими хвостами!» І вийшла на вулицю з парасолькою. Позаяк йшов дощ. Так я i стояла нiмим докором перед нашими вiкнами. А з вiкна на мене зi сльозами на очах дивився мiй син, нiжно притискаючи до серця щурячу парочку.









