На нашем сайте вы можете читать онлайн «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
Краткое содержание книги Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор () в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Згодом вiн, звiсно, спустився до мене на подвiр’я i зiзнався, що не може вибрати, хто йому дорожчий – я чи щури. Адже я без нього якось протягну – хоч i в тузi та печалi, але проiснувати зможу, – а от щури достеменно загинуть. А вiн за них вiдповiдальний. А щури тим часом нiжно м’яцкали своiми рожевими, абсолютно людськими рученятами комiрець Даниловоi сорочки, з докором на мене поглядаючи хитрими безсоромними очиськами.
Щури виявилися симпатичними та розумними. Ось тiльки вдома у нас щодня був неймовiрний рейвах: Чак дуже не любив мiстера та мiсiс Гризлi; кiшка, навпаки, iх любила i заразом любила наших папужок, причому любов ця мала суто гастрономiчний характер.
Так Гризлi у нас i мешкали, довго та щасливо. А померли, мiж iншим, в один день. Тому що переiли. Не слiд iм було у папуг корм викрадати i заiдати рiдкiсними квiточками з вазонiв, немовби iх не годували!
До речi, можна згадати тут i про хом’ячиху з травмованою психiкою – в однiй родинi довели ii завиванням пилотяга.
А про тих, хто просто приходив до будинку, щоб ми iх погодували, я й не кажу. Собаки, коти, красуня ящiрка, два iжаки. А зовсiм нещодавно цуценя в нас оселилося, пiдiбране донькою. Породи цуцик-з-пiд-кущика, крихiтне та лизюче. Назвали його Молодь.
Атож. І не дивно, що зателефонував нам у серпнi знайомий.
Дiти завили:
– Ма-а-амусю! Не переживе-е-е-е!
Звiсно ж ми поiхали на те озеро. Тiльки-но пiд’iхали – велетенський чорний кiт з гучним нявом i завиванням кинувся нам назустрiч.









