На нашем сайте вы можете читать онлайн «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
Краткое содержание книги Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор () в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ось там, щойно вiдчинивши його пiсля реконструкцii, вiн i познайомився iз сеньйорою, котра дружила з мавпою.
Дуже заможна була бабуся, дуже вередлива та примхлива. До всього ще й випивала… А тут – Рiздво. Ну, вся ii численна родина, спадкоемцi-нахлiбники одне одного застерiгають: дивiться, мовляв, щоб бабуся наша не дременула. Бо нап’еться десь у барi та й пiде буянити, нас ганьбити, родину шанованих каталонцiв, адвокатiв i лiкарiв. А в семи няньок… ну ви ж знаете… Одне слово, змилась бабуська.
Ось тут би я хотiла побачити завжди спокiйне та незворушне обличчя мого брата. Ох, як би я хотiла це побачити… Коли бiля вхiдних дверей тихо дзенькнув дзвiночок, i в бар тiнню прошмигнула престарiла сеньйора, а на капелюсi в неi сидiла маленька мавпочка!!! Ось тодi Валька ловив свою щелепу, що рiзко полетiла долу вiд несподiванки!.
Так вiн iз ними познайомився. Вона запитала, чи немае в барi окремого кабiнету, була допущена у Вальчину особисту кiмнату вiдпочинку й отримала двi порцii текiли з льодом. Бабуся та мавпочка виявилися не лише близькими й нiжними подругами. Але ще й сестрами по пляшцi. Обидвi – i мiльйонерка, i мавпа – пили, як коняки. Текiлу вони глушили нарiвнi i за всiма правилами: сiль з великого пальця, горiлка, лимон, а потiм обмiн теплими змовницькими поглядами.
Отаке. Вiдходячи в iнший свiт, бабуся заповiла бiльшу частину свого статку не каталонцям, а мавпочцi. Тепер прямi мавпоччинi опiкуни водять тваринку до Вальчиного бару, причому вона вiдмовляеться ходити або сидiти на руках, а погоджуеться iхати лише в когось на головi. І попередньо на голову треба вдягти пошарпаного бабусиного капелюха.









