На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сліди на піску». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сліди на піску

Автор
Дата выхода
01 мая 2016
Краткое содержание книги Сліди на піску, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сліди на піску. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.
У своїй книзі «Сліди на піску» Роман Іваничук хоче сказати, що навіть найнепомітніший слід, який залишила на рідній землі чесна людина, ніколи безслідно не зникає. Книга містить короткі повісті, новели й есеї, написані в різні роки, а тому читач має змогу оцінити Романа Іваничука як майстра «малої» прози. В маленьких оповідках автор розмірковує про давню історію України та наше суперечливе сьогодення, розкриває характер людини крізь призму душі при мінімумі зовнішніх подій. Книга сповнена тривог за долю українського народу, однак пройнята вірою у його велике майбутнє.
Сліди на піску читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сліди на піску без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Однак моiм планам поки що не було суджено здiйснитися: у вереснi 1914 року Галичину захопили москалi, яких тутешнi москвофiли славили приказкою: «Як прийшли москалi, то був хлiб на столi»; недоiдки того бiлого украiнського хлiба випрошували бiля польових кухонь жебручi дiти, i, скажу вам щиро, я й донинi дивуюся з того, що та нужденна московська ялмужна навiки запам’яталася людям як велике благо, а те, що росiйськi солдати, зайнявши пiд постоi примiщення мiських осередкiв НТШ та «Просвiти», а в селах Народнi доми, спалювали в грубах книги, знущалися над портретами Шевченка i Франка, гвалтували дiвчат, i тi пiсля московськоi окупацii ходили гелеватi й народжували байстрюкiв, котрих i донинi прозивають «москаликами», – про це наш терплячий народ геть-чисто забув…
Коли Покуття зайняли росiйськi вiйська й почали депортувати в Московщину священикiв, учителiв i навiть гiмназистiв – одне слово, украiнську iнтелiгенцiю, я вислизнув з Коломиi й майже цiлий рiк переховувався в запрутськiй Боднарiвцi в шкiльного товариша Петра Мельничука (потiм ми з ним зустрiлися в альпiйських горах на iталiйському фронтi – про це, як буде час, розповiм вам пiзнiше), аж поки москалi не вступилися з Галичини.
Якраз тодi менi минуло вiсiмнадцять рокiв – вiк допризовний, i я, побоявшись залишатися в дезертирах, яких мадяри виловлювали й без суду вiшали на придорожних вербах, зголосився до коломийського приймального пункту, що розташувався у школi уршулянок навпроти Єзуiтського костела.
Прийшов сюди не перший: австрiйськi польовi комiсари вже встигли поназганяти з усього повiту сотнi тугих, мов гороховi стручки, парубкiв та й мiських хлопцiв теж. Пiсля лiкарського бадання iх записували до Тридцять шостого кавалерiйського полку – потiм той коломийський регiмент разом з кiньми повезли у вагонах «vierzieg Mann, sechs Pferde»[4 - Сорок чоловiк, шiсть коней (нiм.).] пiд Вiдень, де ми, як я вже говорив, вiдбули тримiсячний вiйськовий вишкiл, й опiсля нас вiдправили маршбатальйонами на iталiйський фронт.
А мое серце й донинi краеться з болю: з усього того Тридцять шостого кавалерiйського регiменту залишилися живими небагато: я, Муца й ще кiлька хлопцiв… Та найбiльше жаль менi за характерником, балагурником i вiрним крiгсколегою Мелитоном Небожителем iз Сакатури, де вiн, кутський розбишака, ще хлопчиськом одружився й прийшов на приймальний пункт до Коломиi разом iз своею молодицею – красунею Катериною.









