Товаришки

Глянула, закрила книжку й усмiхнулась, стрепенувшись та мовивши збентежено:

– Ах, се ви! – i подала гостевi свою тендiтну, юпку ручку.

– А ви так зачитались, що й не бачите перед собою нiчого! – одповiв делiкатним, спiвучим голосом панич, вiтаючись. – Так от як се дивно вийшло! Приiхавши з мамою та узнавши, що вас нема дома, я пiшов вас шукать, а тим часом ви уже дома!

– Розминулись! – одповiла дiвчина з краскою втiхи у виду. – Я тiльки книжку взяла, та й додому!…

– Читаете, читаете! – мовив гiсть, сiдаючи поруч з дiвчиною й пильнуючи то книжку, то ii злегка прижмуреними очима i з привiтним усмiхом.

– Ах, читаю!.. І знаете, – додала дiвчина, збаламучено одвернувши голiвку, – що чим бiльше читаю останнiм часом, тим бiльше бачу, як мало я знаю!..

– Що за парадокси! – мовив гiсть, знов усмiхнувшись.

– Нi, справдi!.. Часто зупиняюсь над тим, що для iншого було б зовсiм зрозумiлим! А навiть i з того, що одразу розумiю, багацько дечого являеться для мене таким новим, таким несподiваним!.

. Неначе зовсiм iнший свiт менi одкриваеться!..

– Що ж! Тим iнтереснiше!..

– Інтересно, се правда! – мовила дiвчина, i очi ii заблищали, личко пройнялось одушевлениям. – Згадую, що тi романи, котрi я перше з такою охотою читала, не так похвачували мене, як отсi книжки!.. Там чудеса фантазii, а тут справжня свiтова область, з такими близькими явищами, з такими дивними законами! І так цiкаво дослiджувать орудування тих законiв, сплетiння тих фактiв! Так хочеться пильнувать iх!.

. Вчора я кiнчила «Фiзiологiю щоденного життя» Люiса! Що за чудо! Вона очарувала мене!.. Знаете, в кiнцi кiнцiв, ся область найбiльш принаджуе мене! Що може буть iнтереснiше: пiзнавать життя самого нашого життя!.. Ах, я плутаюсь у словах, я не можу вам добре висловить моеi думки!..

– Я вас розумiю!.. Ваше речення здалось би навiть iншому вигадливому красномовцю!.. Що ж! От i виберiть сю область своею спецiальнiстю! Отже, поiдете, будете учиться медицини!

– Поiду! Поiду! – журливо протягла дiвчина.

 – Се ще по водi вилами писано!.. Ах, а так би хотiлось! – додала, стрiпнувши кучерявою головкою. – Уже так би училась, так би пильнувала, що, мабуть би, таки зрозумiла все, дойшла всього, що схотiла б!

З дверей на ганок вийшла молодиця Тетяна i промовила статечно:

– Казали панi, щоб iшли чаю пить!

– Ах, я й не кличу вас!.. Заговорилась!.. Ходiте! – мовила панночка гостевi, хутко встаючи.