Не той став

II

Вставши раненько, Роман прибрався в вишивану сорочку, в новий суконний синiй жупан, пiдперезався червоним поясом, зачесався, причепурився i пiшов до церкви. Вiн став коло правого притвора на схiдцях, звiдкiль видно було усiх людей, котрi входили через браму в цвинтар. Багато приходило дiвчат, але мiж ними Соломii не було.

Роман постояв на сходах, а далi не втерпiв i пiшов кругом церкви, обiйшов церкву i кинув очима на велике стовпище дiвчат, котрi стояли коло дзвiницi, а декотрi сидiли на травi попiд вишнями.

Церква в селi Терешках була стародавня й мала. Люде не помiщались в церквi, i усi дiвчата й молодi молодицi стояли надворi, коло дверей бабинця та коло дзвiницi, або сiдали попiд липами, яблунями та вишнями i балакали собi стиха, як на улицi.

Роман помаленьку пройшов кругом бабинця, глянув на рядки дiвчат, окинув усiх оком i вглядiв Соломiю. Вона стояла рядом з його сестрою Настею та з Марусею. Cоломiя убралась, як до вiнця, в синiй суконний жупан, пiдперезалась широким червоним поясом, убралась в квiтки та в усi стрiчки, надiла намисто з дукачами та хрестами.

На гарячому сонцi вона вся аж сяла. Роман на хвилинку спинився i окинув ii очима. Ще нiколи не здавалась вона йому такою гарною. Йому хотiлось стояти i дивитись на неi, дивитись безперестанку. Але стояти довго перед стовпищем дiвчат було нiяково. Вiн вернувся i знов став на сходах.

Ще не встигли в церквi поблагословити людей, а дiвчата посипались одна за другою рядочком з цвинтаря.

Вони на одну мить спинились проти дверей притвору, на ходi повертались до дверей, хрестились, кланялись i бiгли до брами. Роман оглядав кожну дiвчину.

Швидко потiм дiвчата почали бiгти гуртом, як овечки з череди, неначе втiкали з цвинтаря. Роман вглядiв мiж ними Соломiю. Вона йшла швидко, неначе бiгла, на одну мить спинилась проти дверей, перехрестилась, поклонилась i пiдвела очi. Очi впали на Романа. Роман стиха осмiхнувся. В Соломii очi стали веселi.

Вона побiгла до брами, убрана в квiтки, в стрiчки, пiдперезана широким червоним шерстяним поясом з довгими кiнцями.

Роман вглядiв, як майнув в брамi ii червоний пояс, вглядiв, як вона обернулась назад на самiй брамi i знов блиснула до його очима, крутнулась, побiгла з пригорка i нiби сховалась в натовпi дiвчат.

Роман пiшов навздогiнцi за нею, щоб надивитись на неi хоч здалеки. Але дiвчата йшли так швидко, неначе iх хтось пiдганяв ззаду.