На гастролях в Микитянах

От де влови на качок та водяне птаство, так-так!

– Ну, за твоi влови менi байдужiсiнько, – обiзвалась Софiя Леонiвна, – про мене хоч би iх i не було. А коли мiсцина добра й придатна для цiеi нiсенiтницi, то я з цим тебе поздоровляю.

Чимале село розкинулось на височенькому березi рiчечки Кам'янки, котра звалась так, певно, тим, що нанизу понад берегами витикались подекуди камiнюки, i сама Кам'янка недалечке за селом вливалася в Рось серед скель. З чималого височенького взгiр'я далеко за селом мрiли горби, вкритi лiсом i повитi нiби iмлою.

Мiж горбами на широкiй низинi лиснiла чудова рiчечка, подекуди обставлена вербами та осокорами. А по другий бiк села розстелялась в широких розложистих долинах низина, скiльки сягало око, по один бiк обрамована невисокими горбами, зарослими старим лiсом. Зеленi розложистi луки та сiножатi розстелялись, неначе зелений оксамит. По луках вилась гадючкою Кам'янка. Скрiзь на луках лиснiли мочарi та плеса, зеленiли нiби порозкиданi нарiзно вередливою рукою кущi верболозу та купи вiльхи. Де-не-де виганялась вгору купа височезних осокорiв, неначе на зеленiй низинi висли велетенськi храми, повитi iмлою.

– Он, Соню, бачиш отi плеса, оброслi навкруги осокою, очеретом, татарським зiллям та кущами верболозу? Отам качок та водяних курочок! Часом, як було нагляджу цiлу зграю та як тарахну з рушницi, то так тобi неначе цiле плесо затрiпоче крильцями, зашелестить в осоцi i вмить шугне вгору! – заговорив артист.

– Ну, не бреши-бо! Так-таки цiле плесо знялось би та й полетiло вгору пiд небеса, – сказала Софiя Леонiвна. – Це в тебе, надiсь, в уявi грають дикi качки цiлими зграями.

Матушку цей вислов, зовсiм не столичний, трохи засоромив. Вона спустила вii на очi, бо була делiкатна на вдачу i своему отцевi Зiновiевi цього зроду не сказала б.

– Ой, коли б ти сама побувала там та побачила на своi очi! Ти б тодi сама пересвiдчилась, що тому правда, – говорив Флегонт Петрович, – здiйметься нiби цiле плесо вгору, i в одну мить одна качка – ляп з неба в воду! то знов друга качка – свись в осоку або в очерет! А собака зараз пуць у воду! А далi…

– Заразом аж в три качки влучав? – спитав з дива отець Зiновiй.

– Атож! Це бувае, та ще й частенько, – чванився Флегонт Петрович, – он там, ген-ген, аж коло того дальшого села, бачиш, мрiе в iмлi зелена смуга! Отам качок! Я часом заразом стрiляв тамечки по три качки.