На гастролях в Микитянах

На гастролях в Микитянах

Іван Нечуй-Левицький

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«На гастролях в Микитянах» Івана Нечуя-Левицького – повiсть, у якiй автор змальовуе суспiльнi зрушення, динамiку людськоi психологii***. Перу автора належать також й iншi твори, зокрема, повiстi «Двi московки», «Кайдашева сiм’я», «Микола Джеря» та iн.

Іван Нечуй-Левицький

НА ГАСТРОЛЯХ В МИКИТЯНАХ

I

Одного дня вранцi, пiсля Петра, отець Зiновiй Лiтошевський, священик у селi Микитянах, достав з волосноi управи лист з пошти.

Отець Зiновiй впiзнав на конвертi руку свого брата, оперного артиста Флегонта Петровича Лiтошевського, i швиденькою ходою попрямував до свого кабiнету. Його зацiкавило, що то пише до його брат з Киева, де вiн тiеi зими спiвав в оперi. Прочитавши листа, отець Зiновiй гукнув на свою жiнку, Ольгу Павлiвну, що вешталась коло стола та прибирала посуд пiсля вранiшнього чаю.

Ольга Павлiвна швиденько прибiгла в кабiнет, цiкава знати, од кого то прийшов лист.

Вона була височенька на зрiст, поважна й гарна з лиця, чорнява й кароока.

– Оце до нас пише брат, Флегонт Петрович, кланяеться тобi i вiн, i його петербурзька жiнка, Софiя Леонiвна. Брат просе нас, чи не згодились би ми прийнять iх на лiтнi вакацii. Вiн обiцяе навiть давати плату i за себе, i за свою сiм'ю, i за свою няньку, – сказав отець Зiновiй i при тих словах пiдвiвся з стiльця й став серед кабiнету, випроставшись на ввесь свiй зрiст.

Високий та широкий в плечах, отець Зiновiй трохи не черкався кучерявою головою об сволок в невисокому кабiнетi. Його невеличкi карi очi неначе забiгали й заблискали од сподiвання, що то скаже на це жiнка. Вiн сам був радий, що брат приiде до його на лiтнiй час i трохи розваже його в сiльськiй глушинi, бо дуже любив веселе товариство та гостювання, еднався з сусiдами, часто бував у iх в гостях i запрошував iх до себе, щоб побалакать з людьми, а при нагодi й по чарцi смикнути в компанii.

– А де ж ми iх примостимо? В нас же трое дiтей, а братова – петербурзька столична панiя. Ще ж вона, певно, привезе й няньку, бо в неi е синок. У нас покоiв чимало, але для двох сiм'iв у нас буде тiсно. Їм усiм буде в нас недогода, а менi це буде неприемно, i нас потiм ше й судитимуть перед людьми, – сказала Ольга Павлiвна з сутiнком заклопотання в голосi.