Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Кажуть, е одна молитва,[17 - «…е одна молитва» – маеться на увазi молитва, записана на паперi; за повiр'ями, така молитва допомагала при хворобах, пристрiту, вiдваджувала злих духiв.] варто лише подивитися на неi, як вiдразу ж «яблуко заплаче, гранат засмiеться».[18 - «Яблуко заплаче, гранат засмiеться» – приказка, що пiдкреслюе чудодiйну силу молитви.] Якщо ти не дiстанеш ii менi, то помреш.

– Добре, – сказав Маммедджан, прийшов додому i розповiв про все дружинам.

Тут перi йому й каже:

– Ця молитва знаходиться у злоi перi.

До неi сто рокiв iти, i ти навряд чи зумiеш повернутися. Тому пiди i скажи хановi: «Твое доручення я не можу виконати, а якщо ти i справдi хочеш мене погубити, то краще убий сам». Хан же хоче убити тебе, а нас забрати собi.

– Але я дав хановi обiцянку, – сказав Маммедджан, – тому вкажи менi шлях, яким я маю пiти.

Перi написала листа, дала його Маммедджановi i сказала:

– Якщо ти доберешся туди, то знай, що тамтешнiй сторож – моя сестра. Коли ти увiйдеш у дверi, вона буде намагатися убити тебе, тодi ти вiддай iй цього листа.

Перi пояснила Маммедджановi, як добратися, i вiн вирушив у дорогу. На шляху йому зустрiлася зруйнована фортеця. Увiйшов вiн туди i улiгся спати. Посеред ночi прискакав вершник на свiтло-жовтому конi i сказав Маммедджановi:

– Простягни руку!

Той простягнув руку.

– Закрий очi! – наказав тодi вершник.

Маммедджан закрив очi. Потiм вершник сказав:

– Вiдкрий очi, – i Маммедджан вiдкрив. – Ось житло злоi перi, – показав вершник i зник.

Озирнувся Маммедджан i побачив дверi. Увiйшов вiн, i тут перi, що охороняла вхiд, намiрилася його вбити, але вiн миттю вiддав iй листа. Перi прочитала листа i розсердилася на свою сестру.

– Хiба посилають на смерть такого гарного юнака?! – скрикнула вона.

Потiм перi вiдвела Маммедджана i сховала його в однiй з кiмнат, наказавши:

– Не iж i не пий, а лягай спати. Якщо спробуеш вийти, щоб поiсти i попити, про тебе дiзнаються i нас обох уб'ють.

Настав вечiр, перi постелили постiль, приготували усiлякоi iжi i пiшли. Прийшла зла перi та лягла спати. А Маммедджан вийшов, з'iв усю iжу i теж улiгся. Вночi зла перi захотiла iсти. Дивиться вона – а iжi-то й немае. Вранцi вона хотiла перебити усiх перi, але тi запросили пощади, i цього разу вона iх помилувала. Наступного дня перi знову постелили постiль, приготували iжу i пiшли. Зла перi порiзала собi палець, посипала його сiллю i уляглася.