Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Вночi Маммедджан вийшов, поiв i хотiв було пiти, але тут зла перi сказала:

– Пiдiйди поцiлуй мене один раз, а потiм iди.

Маммедджан пiдiйшов, щоб поцiлувати ii, а зла перi раптом обняла його i затягнула до себе пiд ковдру.

Вдень i вночi вони лежали, обнiмаючись, а на восьмий день вийшли з кiмнати i забажали влаштувати бенкет для всiх перi. Тодi сестра дружини Маммедджана сказала йому:

– Ти прийшов сюди за молитвою, але не подавай виду, що знаеш мене. А коли зла перi сьогоднi почне наряджати тебе у рiзний одяг, ти сиди сумний, не усмiхайся.

«Що з тобою?» – запитае вона, але ти не говори нi слова, поки вона не поклянеться пророком Сулейманом.

І Маммедджан сидiв опустивши голову, точно так, як його навчили, i на всi слова вiдповiдав мовчанкою. Нарештi зла перi сказала:

– Не журись у день мого свята. Клянусь пророком Сулейманом, я виконаю те, що ти бажаеш.

Тодi Маммедджан розказав: так i так, я прийшов за такою-то молитвою.

– Ось ця молитва, але тiльки не ходи до хана, навiть коли вiн кричатиме, що розрубае тебе на шматки.

А якщо потрапиш у бiду, то спали ось це волосся, i я миттю з'явлюся бiля тебе, – сказала зла перi i дала Маммедджановi пасмо свого волосся.

Через кiлька днiв Маммедджан сказав:

– Я хочу повернутися додому.

Тодi зла перi покликала до себе iнших перi i запитала:

– Скiльки часу вам треба, щоб дiстатися та-коi-то краiни i повернутися назад?

– Три години, – вiдповiли вони.

– Ви брешете! – сказала зла перi i вигнала iх.

Покликала вона iнших перi i запитала:

– Скiльки часу вам треба, щоб добратися туди й назад?

– Двi години, – вiдповiли вони.

– Добре, – сказала зла перi i вiдправила iх.

Перi цi летiли дуже швидко, i кожна з них викроiла п'ять хвилин, щоб провести час з юнаком.

Прийшов Маммедджан до хана i сказав йому:

– Хан-ага, ось молитва, можеш подивитися, але я ii тобi не вiддам.

– Молодець, – промовив хан. – А тепер, щоб покiнчити з цим, побудуй для мене палац, i щоб у нього було четверо ворiт, i нехай бiля одних ворiт буде лiто, бiля других – осiнь, бiля третiх – зима, а бiля четвертих – весна.

– Тодi, хан-ага, нехай з цього дня нiхто не стрiляе голубiв i соколiв, – сказав Маммедджан.

Хан розiслав у народ указ. А Маммедджан пiдпалив волосся злоi перi, i миттю прилетiла зграя голубiв. Зла перi увiйшла в дiм Маммедджана, сiла поруч нього, а iншi перi прислужували iм.

– Ну, Маммедджане, що з тобою сталося? – запитала зла перi.

Маммедджан розповiв про повелiння хана.