Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Безоаровi козли ковтають ту шерсть разом iз рослинами, у нутрощах на клубках волосся накопичуеться гiдрофосфат кальцiю (мiнеральнi солi) i утворюеться сiро-синiй камiнь. У середнi вiки безоаровий камiнь був досить дорогим, вiн поглинав сполуки миш'яку i вважався сильним протиотруйним засобом. У середньовiчнiй Європi безуй добували для високих свiтських i релiгiйних сановникiв, для лiкарiв, алхiмiкiв, учених.

У руських хронiках описанi випадки, коли за допомогою безоарового каменя врятувалися вiд смертi патрiарх Никон (1652 р.

)та обраниця руського царя Олексiя Михайловича Наталiя Кирилiвна iз роду Наришкiних, яким подавали отруене вино. У Никона в рукоять патрiаршого посоха був вправлений безуй-камiнь, який вiн умочував у чашу, а фаворитка царя за порадою лiкаря пила особливу горiлку, настояну на безоаровому каменi.

«Клянусь життям, це найблагороднiший з усiх дорогоцiнних каменiв, якi зберiгаються в скарбницях, бо для життя корисний вiн, а не вони!» (Аль-Бiрунi).

2

Сеiдi (Сеiдi, Сейiдi) Сеiйтназар Хабiп-ходжа-огли (1775–1836). Народився в родинi служителя культу. Навчався в медресе Бухари i Хiви. Був значним беком, кермував вiйськом. Вiдома поетична переписка Сеiдi з поетом-полководцем Зелiлi, в якiй вiдображенi военнi змагання туркменiв iз сусiдами, учасниками якоi були обидва поети. Сеiдi прославляв захисникiв батькiвщини, закликав туркменiв до едностi.

3

Ажi-Дахака – в iранськiй мiфологii дракон; в легендарнiй iсторii iноземний цар-узурпатор, який захопив владу над Іраном.

4

Ажi (ажай) – в iранськiй мiфологii чудовисько, дракон, персонiфiкацiя чорних хмар, що затуляють сонячне свiтло.

5

Ілу (первинне «сильний», «могутнiй») – давньосемiтське верховне божество; в захiдносемiтськiй мiфологii верховний бог. демiург i далекий предок.

6

Ардвiсура Анахiта – в iранськiй мiфологii богиня води i родючостi. На думку деяких учених, культ Ардвiсури Анахiти як богинi води склався у кочових iранцiв, якi жили на берегах Сирдар'i.

7

Дестан (дастан) – лiтературний жанр, що поеднував у собi особливостi i фольклорноi прози, i поезii, як пiсенноi, так i книжноi.

8

«Хук хак!» (араб. букв, «вiн бог», «вiн iстина») – вигук дервiшiв.

9

Пастухи Туркменii, якi займалися вiдгiнним скотарством, бiльшу частину часу були вiдiрванi вiд своiх родин.