Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Вамберi, землi низин Амудар'i, частини Приаралля та Пiвнiчного Прикаспiю входили до складу Хiвинського ханства, населеного в основному узбеками. Нащадки колишнiх кочових узбекiв – кунграти, наймани, кипчаки та iншi племена – розселялися вздовж великих зрошувальних каналiв. Пiдвладнi Хiвi туркмени мешкали на пiвнiчно-захiдних кордонах ханства, а також у нинiшнiй Ташаузькiй областi Туркменiстану. Узбеки i частина туркменiв населяли чисельнi мiста, де жило i чимало сартiв – потюрчених мовно нащадкiв давнiх хорезмiйцiв.

Хiвинськими пiдданими вважались i каракалпаки дельти Амудар'i, що переселилися сюди у XVIII – на початку XIX ст. Хiвинська держава переживала в серединi XIX ст. нелегку пору своеi iсторii, яка характеризувалася безперервними народними збуреннями та мiжусобицями. Узбецькi, туркменськi, каракалпакськi племiннi вождi i знать намагалися захопити полiтичну владу i встановити свое панування над ханством. Зростання великих землеволодiнь, нещадна експлуатацiя в Хiвi селян i ремiсникiв викликали чисельнi протести, що переростали у великi заворушення. Впертий характер носила боротьба з ханською владою туркменiв-йомутiв, ватажок яких Ата Мурад у 50 – 60-х р. XIX ст. не раз звертався до Петербурга з проханням про прийняття росiйського пiдданства. Таким було становище в Хiвинському ханствi при Сеiд Мухаммед-ханi (1856–1864), пiд час правлiння якого там побував А. Вамберi.

У кiнцi березня 1863 р. А. Вамберi вирушив пiд iменем турка Решiд-ефендi з Тегерана у степи Туркменii з караваном мусульманських пiлiгримiв (хаджi), якi поверталися з Мекки.

Одягом для новоспеченого дервiша слугували ганчiрки, зв'язанi бiля пояса мотузкою, залатана повстяна куртка (джубба), велика чалма. Ноги мандрiвника були обгорнутi шматками брудноi тканини, а на шиi, як у справжнього хаджi, висiв мiшечок з Кораном. У такому одязi Вамберi не вирiзнявся в натовпi обiрваних паломникiв, з яких (окрiм купцiв та iнших подорожнiх) складався майже увесь караван. Мусульманськi богомольцi, страждаючи вiд бездорiжжя, проiхали через Мазендеран до пiвденно-схiдного узбережжя Каспiйського моря. Далека дорога нiбито турецького паломника пролягала через Гурген i Атрек, вздовж Великих i Малих Балхан i страшну влiтку пустелю Каракуми до Хорезмськоi оази. Побувавши в центрi Хiвинського ханства, вiн проплив по Амудар'i до Кунграда, звiдки знову повернувся до Хiви. Вамберi перетнув потiм з великими муками i ризиком для життя розпеченi пiски Кизилкумiв i прибув до священноi Бухари.