Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

* * *

Пустеля

Коли весняноi пори окину оком рiдний край,

Як благодатний дар лежить у сяйвi золотiм пустеля.

Строкатий килим пишних трав на пасовиську, наче рай,

Даремно називаемо тебе, мiй рiдний край: пустеля.

Бажае вiльне серце взяти все у долi на вiки:

Люблю у тишi спозирать барханiв сiрi макiвки,

І чути верхи на конi вiдлуння пострiлiв лунких —

І доброта i злiсть в тобi заплетенi в моток, пустеля.

Ще здавна поруч тут iдуть i щиросердя, i обман.

Ловець пантруе хижака, бреде неспiшно караван,

Марали скачуть у пiсках, тремтить у ковилi джейран,

Вологе око звiрини, мов квiтка в сутiнках, пустеля.

І незбагненна повеснi твоя неписана краса:

Твоi пiски – i вир, i шал, твоi оази – дивний сад,

То нiжнiсть, то безумний гнiв… твоi високi небеса —

Тебе i впоперек i вздовж я пiшки обiйшов, пустеля.

Злiтае пiсня в вишину – мисливець здобич вполював,

Коли ж невдало день минув i вiн нiчого не надбав —

Незадоволений i злий на побратима накричав.

Але байдуже шарудить пiсками сивими пустеля.

Давайте, друзi, в мирi жить, як серце i душа велить,

Втече вiд пострiлу марал – не треба злостi нам таiть,

Стрiлець нехай огляне шир – ще буде перемоги мить,

Не вiдпускае, кличе знов до себе пристрасна пустеля.

Пустеля, слухай Сеiдi, любов'ю душу раниш ти,

На полюваннi пiдвела, ще сто разiв обманеш ти,

Та щовесни тривожно дух менi iзнов дурманиш ти,

І любить мiй народ тебе, вiдкрито й потайки, пустеля.

    Сеiдi[2 - Сеiдi (Сеiдi, Сейiдi) Сеiйтназар Хабiп-ходжа-огли (1775–1836).

Народився в родинi служителя культу. Навчався в медресе Бухари i Хiви. Був значним беком, кермував вiйськом. Вiдома поетична переписка Сеiдi з поетом-полководцем Зелiлi, в якiй вiдображенi военнi змагання туркменiв iз сусiдами, учасниками якоi були обидва поети. Сеiдi прославляв захисникiв батькiвщини, закликав туркменiв до едностi.]

* * *

Аждарха

«Цiлий ряд образiв iранського епосу, прослiдковуеться в епосi огузiв i iхнiх нащадкiв.

Із фрагментiв, якi дiйшли до нас, видно, наприклад, що поруч iз злими духами типу албасти – циклопа з арсеналу тюркськоi мiфологii – чимале мiсце посiдають тут образи демонiчних iстот iранського пантеону – перi, див, аждарха i т. п.».

    X. Корогли

«Аждарха уявляли величиною з «мiнарет»; з нiздрiв вилiтае вогонь i йде дим. Поява аждарха iнколи супроводжуеться страшним шумом, дощем, вiн сам кипить, трiщить».

    М.