Камінний хрест (збірник)

Найстарший гiсть, пан староста, також не може до нього приступити. Панок мовчить цiлий день у склепику i чекае на мужикiв. То як часом мужичку хтось справить до панського склепу за таким вином, що вiд серця вiд’iдае, або за таким моцним, чорним цукром, що вiд нього попускае в грудях, то вона стае перед склепом i не важиться зайти. Тодi наш панок вибiгае зi склепику i каже:

– Чому не йдете, але боiтеся? Ходiть i кажiть, що потребуете, то я вам поможу.

– Коли, прошу пана, якось не смiю йти межи пани.

– Ти, газдине, дурна, ти за своi грошi маеш право.

Мужичка входить, а панок забiгае коло неi, як би вона до нього в гостi прийшла. Вона хоче цiлувати всiх панiв по руках i не мае смiливостi.

– Не цiлуй, не лижи панам руки, бо ти газдиня, ти лiпша газдиня, як панi, бо ти маеш свiй грунт.

Мужичка глядить на панка, дивуеться i стоiть.

– Кажи, що тобi треба, але смiливо, час вже, аби украiнськi газдинi знали свою гiднiсть. Ти панiв не цiлуй, бо вони з тебе жиють, вони твоi слуги.

Пани регочуться, мужичка вже направду боiться, а панок дивиться на панiв i злий, дуже злий. Потiм залагоджуе мужичцi орудку i виводить ii зi склепу. Перед склепом наказуе iй, аби панiв нiколи по руках не цiлувала, аби раз прийшла до розуму i шанувала себе, бо пани злодii, розбiйники. Мужичка смiеться, дякуе йому за вигоду i йде. А панок вертаеться до склепику i глядить на панiв згори i пiдсвистуе собi так весело, що його лице молодiе, очi прояснюються.

– Ви бунтуете хлопцiв, я вас кажу арештувати, – каже i смiеться староста.

Панок тягне пиво i в той бiк не глядить.

– І хто би то був надiявся, що то за анархiст з цього пана Ситника?

Панок ще мовчить.

– А так iшов разом з нами, бавився, в карти грав, а на старiсть таки показав московську душу. Москаль москалем.

Пани регочуться, бавляться, а Ситниковi аж очi кров’ю заходять.

– Коли я не хочу бiльше кровi пити, так як ви, i пополудне затикати подушками вiкон, аби спати; я маю вмирати десь цими днями, та я хочу хоч трохи перед Богом стати чистий.

– До лазнi, пане Ситник, до лазнi за двадцять центiв, го-го!

– Буде вам лазня колись, тото буде лазня!

– Що ж, як збунтуете нарiд, як косу возьмете i хлопи за вами, то могла би бути лазня, але ви не такi знов злi.

Панок метушиться, бо до склепику увiйшли два мужики i станули коло порога.

– А ви чого хочете? Не стiйте так, як злодii, бо ви пани собi, газди.