Камінний хрест (збірник)

– А ти як маеш сумлiне, газдо, та не забивай мене потрошки, але озми то полiно, та бахни ще так по головi, як по ногах, та збудешся клопоту, а менi легше буде.

– Ти би хотiв вiдразу! Чекай, жди, годи, най люди прийдуть.

– То ти хочеш добрим сусiдам бай зробити?

– Вже йдуть.

– Славайсу.

– Навiки слава.

– У вас, Гьоргiю, щось зновилоси?

– Та зновилоси, прийшов гiсть та й треба его приймити.

– Нема балакання, що треба.

Максим i Михайло заступили цiлу хату, головами досягали стелi, а волосся iх досягало iм поперека.

– Сiдайте та вiбачейте, що-м зупсував вам ночi.

– Та то оце вiн на землi?

– Вiн.

– Хлоп як звiр, мали-сте труду доста, заки влiз си до хати?

– Дужий, ей, тото дужий, але на дусшого трафив! Та заки що куда буде, та сядьте за стiл та й гостя просiть.

Гьоргiй вийшов i за хвилю принiс бутлю горiвки, солонину i хлiб.

– Та чому не берете i его за стiл?

– Каже, що не може встати.

– То я поможу.

І газда взяв злодiя попiд пахи i посадив за стiл.

– То ви вже в хатi мали з ним суперечку, Гьоргiю?

– Та хотiв мене заголомшити. Як нi угрiв кулаком межи очi, то кажу вам, що тут-тут було падати. Але-м намацав полiно коло себе, та-ем го морснув по нiжках, а вiн сiв маком.

– Ви ему не дивуйтеси, бо кождий хоче боронитиси.

– Та я нiчо не кажу.

Злодiй сидiв за столом блiдий, апатичний, коло нього Максим, а дальше Михайло. Коло печi стояла жiнка в кожусi.

– Гьоргiю, що ти хочеш з ним зробити? Люди, спамнетайте его, вiн хоче чоловiка вбити!

– Жiнко, я виджу, що ти боiшси, та ти собi пiди до мами, переночуй собi, а завтра прийдеш.

– Я не вступлюси з хати!

– То меш з нами горiвку пити, але не вiвкай, бо спарю. Лiзь на пiч та й спи, або дивиси, або як хоч.

Вона анi рухнулася вiд печi.

– Баба бабов, Гьоргiю, вона боiтьси, як жид, бiйки, не дивуйтеси.

– Е, що ми будем на ню дивитися! Дай Боже здоров’е, чоловiче, я до тебе нап’юси! Не знаю, хто за кого будем грiх мати, ци ти за мене, ци я за тебе? Але грiх мусить бути, таке зайшло, що без грiху не обiйдешси.

– Не хочу.

– Мусиш пити, як я просю! Горiвка тебе трохи одерзне, бо-с геть уплошiв.

– Я не хочу з вами напиватиси.

Всi три газди обернулися до злодiя. Завзятi, чорнi очi вiщували йому згубу.

– То давай, най п’ю, але п’еть порцiй нараз.

– Пий, а як нам забракне, то ще пiшлемо.

Наливав одну по однiй i випив шiсть. Потiм пили Михайло i Максим. Закусували i знов пили.