Енн із Зелених дахів

О, хiба тут не красиво? Хiба це не прекрасне мiсце? Нехай навiть вона не залишиться тут – вона уявить, що залишиться. Тут е можливiсть помрiяти.

Велика вишня росла за вiкном, так близько, що гiлки ii торкалися будинку, i вона була так щiльно усипана квiтами, що навiть листя не було видно. З обох бокiв вiд будинку був великий фруктовий сад, де росли i яблунi i вишневi дерева, все в квiтах; а трава пiд ними була усипана кульбабами. У саду на схилi рiс бузок, увесь в гронах фiолетових квiточок, i iх запаморочливо солодкий аромат доносився з уранiшнiм вiтром з вiкна.

За садом виднiлося зелене поле, покрите пишною конюшиною. Воно тягнулося до долини, де бiг струмок i безлiч бiлих берiз безтурботно росло в пiдлiску, що наводить на думку про чудовий вiдпочинок серед папоротей, мохiв i лiсових рослин. За долиною був пагорб, зелений i пухнастий вiд ялин i ялиць; а далi виднiвся просвiт, в який виглядав сiрий дах будиночка, який Енн ранiше помiтила на iншiй сторонi Озера Мерехтливих Вод.

Лiворуч були великi комори i за ними сходили вниз до iгристого синього виблискуючого моря зеленi поля.

Очi Енн, чутливi до усього прекрасного, затрималися на цiй красi, жадiбно вбираючи все, що було перед нею. Вона бачила багато неприемних мiсць у своему життi, бiдолаха. Але це прекрасне мiсце перевершувало найсмiливiшi ii мрii.

Вона стояла навколiшки, забувши про все, окрiм чарiвностi, що оточувала ii, поки не вiдчула чиюсь руку на своему плечi. Марiлла перервала ii мрiяння.

? Час одягнутися, ? коротко сказала вона.

Марiлла дiйсно не знала, як розмовляти з дитиною, i незручне iй самiй незнання робило ii строгою i рiшучою проти ii волi.

Енн встала i глибоко зiтхнула.

? О, хiба це не чудово? сказала вона, вказуючи рукою на дивовижну картину за вiкном.

? Це велике дерево, ? сказала Марiлла,? i воно красиво цвiте, але дае поганi плоди – маленькi i червивi.

? О, я маю на увазi не лише дерево; звичайно, воно прекрасне – чарiвно прекрасне – воно цвiте так, нiби це найважливiше зайняття на свiтi – але я мала на увазi все: i сад, i дерева, i струмок,i лiс, – весь цей прекрасний свiт.

Ви не вiдчуваете в такий ранок, що любите весь свiт? І я можу почути, як струмок смiеться неподалiк. Ви коли-небудь помiчали, що струмки дуже веселi iстоти? Вони завжди смiються. Навiть у зимовий час я чула iх смiх пiд льодом. Я така рада, що в Зелених дахах е струмок. Можливо, ви думаете, що це не мае значення для мене, раз ви не збираетеся залишати мене, але це не так.