Замогильні записки

Наш шлях пролягав ледве помiтними стежками, що проходили через поля. Довкруги сновигали французькi та австрiйськi дозори; ми могли потрапити до рук i тих i iнших або опинитися пiд прицiлом вартового. Інодi ми бачили ген-ген окремих вершникiв, застиглих, зi зброею у руках; чули стукiт копит у яру; приклавши вухо до землi, розрiзняли розмiрений крок пiхотинцiв. Часом ми бiгли, часом iшли поволi, навшпиньки; нарештi, години за три ми дiсталися до розвилини у лiсi, де спiвало кiлька запiзнiлих солов’iв.

Невеликий гурт уланiв, що ховалися за деревами, кинувся до нас iз шаблями наголо. Ми загукали: «Ми офiцери, бажаемо вступити до вiйська принцiв!» Ми поставили iм вимогу, щоб нас провели до Турне, заявляючи, що можемо довести наше походження. Командир варти вiддав наказ, i пiд охороною його вершникiв ми вирушили вперед.

Коли розвиднилось, улани помiтили пiд нашими рединготами мундири нацiональноi гвардii i почали лаяти кольори, якi Францiя невдовзi нав’язала пiдкоренiй Європi.

У Турнезi, споконвiчному королiвствi франкiв, у першi роки свого правлiння жив Хлодвiг; разом зi своiми ратниками вiн покинув Турне i вирушив упокорювати галлiв. «Зброя забирала собi всi права», – говорить Тацит. У цьому мiстi, звiдки в 486 роцi виступив перший король першоi династii, щоб заснувати свою довговiчну монархiю, вперше я побував 1792 року, коли прямував у чужi землi, де збирали свою армiю принци третьоi династii, а вдруге – 1814 року, коли останнiй король французiв покидав володiння першого короля франкiв: omnia migrant [31 - Все мандруе (лат.

; Лукрецiй. Про природу речей, V, 828; пер. А. Содомори).].

‹У Турне брати Шатобрiани отримують дозвiл вирушити до Брюсселя›

8

Брюссель. – Обiд у барона де Бретея. – Рiвароль. – Вiд’iзд до армii принцiв. – Дорога. – Зустрiч iз прусською армiею. – Я приiжджаю до Трiра

Брюссель був штаб-квартирою емiгрантськоi знатi: найелегантнiшi паризькi панi i найчепуристiшi кавалери, що бажали ходити не iнакше як в ад’ютантах, сподiваючись на перемогу, марнували час у розвагах.

Обрядженi в гарнi, з голочки мундири, вони нiчим не хибили проти вимог своеi легковажностi. Значнi суми, яких могло б стати на кiлька рокiв, бувало, розтринькувалися за лiченi днi: навiщо економити, адже ми з дня на день повернемося до Парижа… На вiдмiну вiд рицарства давнього цi блискучi кавалери готували себе до слави за допомогою перемог любовних.