Оленіада

 – Марто Петрiвно, як ваша нога? Не болить? Допомогла уринотерапiя?…

– Шановнi радiослухачi, – укотре намагалася вгамувати активнiсть громадян Нiна Ворон, – наша сьогоднiшня розмова присвячена актуальнiй проблемi, яку я б окреслила так: чи варто каструвати нашi iсторичнi надбання?! Сподiваюсь, наступний дзвiнок…

Наступний дзвiнок удерся в ефiр обуреним ревом:

– Шановний пане президенте, що ж ми за народ такий…

– Цей дзвiнок, певно, не до нас, – перебила радiоведуча. – Нагадую: сьогоднi в студii дослiдник трипiльскоi культури, почесний член Академii наук… О! У нас ще один дзвiнок… Прошу, ви в ефiрi!

– Каструвати треба всiх… – заскрипiв на всю краiну незадоволений голос чергового слухача.

 – Каструвати, пекти на пательнях, зодягати в iспанський чобiток, заганяти голки пiд нiгтi, перiщити в хвiст i в…

– Любi слухачi, – увiрвала перелiк тортур Нiна, намагаючись зберiгати привiтну iнтонацiю, – я прошу вас бути толерантними! А мое питання до шановного гостя таке…

Але раптом зачувся досить гучний кашель Академiка, i Нiна Ворон, як справжнiй професiонал, одразу виправили ситуацiю:

– Поки наш гiсть готуеться приймати запитання, послухаемо музику!

В ефiрi залунала пiсня Степана Алаверди:

Над Сибiром сонце сходить

І заходить рано…

Проводжав на бiй кривавий

Олень отамана.

«О, отамане, мiй любий,

Таж вiзьми з собою! —

Повезу тебе, голубе,

До самого бою!»

«Ой, мiй вiрний рогоносець,

Я ж не маю права:

Раптом куля тебе скосить,

На тобi ж – держава!

Хто ж тодi ii засiе,

Ягель хто вiдрие?

Хто ж серденько оленяче

Китайкою вкрие?…»

Пiсня була задовга, та й передача добiгала кiнця.

Ройтберг непомiтно для дружини перехилив двi чарки коньяку, ховаючись за оксамитовою портьерою, де в кутку на пiдвiконнi давно зберiгалася закуска у виглядi добряче обкусаного шматка сиру-брi, i перейшов до зали, де на повну гучнiсть працювало iнше джерело найправдивiшоi iнформацii. Поклацав пультом.

Ага… «Парламентськi новини»… Камера показувала сесiйну залу без жодного коментарю.

До неi урочисто входила група жiнок-депутатiв, тримаючи за краi величезне вовняне полотно. Пройшовши повз iншi стiльцi, вони зупинилися поруч iз трикутною трибуною, котру нещодавно покинула фракцiя «Захист довкiлля», i… змахнули покривалом. З нього полетiла вовна. Депутати позатуляли носи. По залi залунали гучнi «апчхi». Жiнки пiд команду Меланii Вiтермiняйло «Раз-два… Разом!» накрили порожнi мiсця цiею ковдрою.