Оленіада

На роботi до нього щодня пiдходили власники упряжок iз питаннями: «Коли закiнчиться гiн?» (Василенко докладно розповiдав, що оленячий спарювальний концерт триватиме з серпня по жовтень, а в цей час треба пiдгодовувати самцiв сiллю й тричi на день виводити до калюж iз багном, аби вони могли там добре покачатися), «Коли можна давати злаковi замiсть моху та ягелю?» (Василенко виголошував цiлу промову про те, що злаковi мають бути в рацiонi тварин тiльки влiтку та восени), «Коли краще виводити дорослого самця на бiйку?» (Звичайно ж, пiд час статевого збудження в яснi погожi днi!) Консультуючи спiвгромадян, Василенко страшенно розлючувався, бо Пантелеймон був у нього один-единий, а в iнших – не менше трьох чи навiть чотирьох голiв.

І майже всi спромоглися побудувати стайнi. І у всiх вистачало грошей на ягель.

От iз такими невеселими думками Семен Петрович тяг Пантелеймона з сьомого поверху на перший.

* * *

Валентин Самсонович Ройтберг приiхав на роботу – до редакцii глянсового журналу «Вiтчизняний оленяр» – роздратований.

Чомусь гiн у ватажка упряжi почався занадто рано («Не треба було пхати йому iмпортнi вiтамiни!» – сварилася дружина), i поки вiн дiстався до роботи, падлюка Сем зупинявся на кожному розi або намагався наздогнати самиць iз iнших кортежiв. До того ж вiн волав таким страшним голосом, що не допомагав навiть батiг. Решта – чотири оленя-малолiтки – бiгли за ним як несамовитi, заплутуючи ретязi. На дорогах зчинялися велетенськi затори, працiвники дорожноi iнспекцii не встигали розплутувати, розштовхувати i спрямовувати упряжi. До того ж бентежило й те, що Валентин Самсонович вранцi недорахувався в Сема його розкiшного рогу, хоча стайню було оснащено за останнiм словом технiки – i струмом, i сигналiзацiею. Не iнакше як Бодя, единий та улюблений син, вирiшив пiдзаробити в такий злочинний спосiб! Шляк би трафив цю вчорашню передачку – ток-шоу Грети Безпулик «Про що ти думаеш?», – в якiй обговорювали проблему виготовлення цигапаму з рогiв дорослих оленiв. Ішлося в передачi про те, що один оленячий рiг довжиною вiд одного метра коштуе тисячу або двi доларiв. Пан Ройтберг згадав, що, почувши цю iнформацiю, Бодя картинно позiхнув i пiшов до лiжка пiдозрiло рано. «Треба ввечерi провести розслiдування», – подумав Ройтберг, сiдаючи в редакторське крiсло i беручи до рук верстку. Пробiг очима сторiнку зi змiстом. Нiби усе в порядку – не менш як тридцять вiдсоткiв матерiалiв, згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв, присвячено «братам нашим рогатим».