На нашем сайте вы можете читать онлайн «Оленіада». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Оленіада

Автор
Дата выхода
17 августа 2015
Краткое содержание книги Оленіада, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Оленіада. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ірен Роздобудько) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ірен Роздобудько (нар. 1962 р.) – українська журналістка, письменниця і поетеса. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працює головним редакторЙом журналу «Караван історій. Україна». У видавництві «Фоліо» вийшли друком багато її повістей та романів: «ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні», «Дві хвилини правди», «Пастка для жар-птиці», «Дрібний бісер» та ін.
Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами».
Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед… Йшли, йшли, йшли… Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, – з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати – в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду».
Так закінчилась перша частина «Оленіади».
До другої Роздобудько приступила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк – останню крапку було поставлено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози – останньою зброєю стає… сміх. І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись – перемагає.
Може здатися неймовірним, але ще рік тому Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою.
Оленіада читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Оленіада без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– А з ягелем щось вирiшимо, не бiйся!»
* * *
Ранок, починаючи з шостоi години, бринiв, як гроно порожнiх консервних банок, прив’язаних вар’ятами до хвоста бiдаки-кота. Але всi вже до цього звикли. Гучне вiдчайдушне «Цоб-цабе!» лунало подвiр’ями. Люди вiдчиняли стайнi, поралися з упряжками, розчiсували спини та боки своiх вихованцiв густими гребiнцями, весело перегукувалися помiж собою: «Михайле! Твiй сьогоднi такий гарнюсiй! От що значить – вiтамiни!» – «Так отож! Самою сiллю не пiдживити!» – «Де мiй батiг, бовдуре?» – «Сама така.
Гiрше було тим, хто не встиг або не спромiгся побудувати стайню. Вони ховали очi i тягли своiх вихованцiв сходами. Оленi вiдчайдушно мукали i намагалися лизати вапно зi стiн.
Родина Семена Петровича була саме з таких, незаможних. Щоправда, Пантелеймон був гарний та пишний, як пампушка (так казала теща), а от власного помешкання поки що не мав. І не вiдомо, чи матиме. Дозвiл з ЖЕКу коштував не дешево. До того ж треба було платити за проект, за будiвництво та дiставати будматерiали. Вiдверто кажучи, Василенко не дуже й хотiв вiдселяти Пантелеймона вниз, у двiр.
Перед тим як зважитись на купiвлю, Семен Петрович, на вiдмiну вiд iнших громадян, прочитав купу науковоi лiтератури та мiг сам консультувати iнших з приводу утримування оленiв.






