Чортів млин: Казки про чортів

Йде i видить: один селянин оре аж двома плугами. А я вже казав, що то була недiля. Пiдiйшов чоловiк ближче – газда старий, як вiн.

– Чоловiче добрий, та хто чув таке – орати в недiлю, на очах у всiх людей? – озвався подорожнiй.

А газда вiдповiв:

– Ей, дорогий брате! У мене таке дiло, що я змушений орати i в недiлю, бо маю двадцять п’ять доньок, i треба добре газдувати, аби всiх повiддавати, не пустити iх по свiту повiтрулями.[6 - Повiтруля – русалка.]

Вчувши такi слова, чоловiк дуже зрадiв i одразу каже:

– Ну, чоловiчку, стiльки би бiди! Знайте, що у мене двадцять п’ятеро синiв.

Я й мандрую уже цiлий рiк, аби найти двадцять п’ять сестер пiд одною стрiхою, бо моi сини вирiшили так, що вiзьмуть собi двадцять п’ять сестер iз одноi хижi. Та як собi гадаете, чи дали би доньок за моiх синiв?

– Дуже радо, – вiдповiв старий.

Довго не домовлялися, бо обое мали однакову журу. Призначили день, коли двадцять п’ятеро братiв мають прийти сватати двадцять п’ять сестер, а потiм повiнчатися iз ними.

Тепер наш чоловiк iшов собi додому посвистуючи.

Дома легенi з великоi радостi не знали що й казати, як дякувати долi, що нянько iм принiс таку щасливу звiстку. Всi сини, а з ними iх старий, осiдлали коней i поскакали свадьбувати. Уже за плечима лишилося чимало дороги, треба було i перепочити, коли заговорив наймолодший брат, що вмiв передбачати:

– Станьте лишень, хлопцi! Ми забули дома обмiркувати одне дiло. Адже в нашiй хижi – всього одна кiмната, де ми всi розмiстимося в нiй, як приведемо молодих жiнок? Менi спало на думку, що найлiпше буде, як я тепер вернуся назад i найму в селi хоч десять хат, де уже намiстимо своiх жiночок.

А ви не чекайте, щасливо iдьте далi – лиш привезiть на моему конику й мою наречену. Та, дорогi брати, скажу ще одне, а ви собi добре зарубайте на носi, що буду казати, бо як учините не так – з того буде велика бiда. Дорогою додому не ставайте нiде ночувати, як би пiзно не було. Їдьте далi й далi, доки не зупиниться мiй кiнь iз моею судженою. Там можете спокiйно зiйти собi з коней i перепочити. На iншому мiсцi зазнаете великого лиха.

Тодi двадцять четверо братiв i iх старий нянько поскакали далi, а наймолодший брат вернувся назад, у свое село.

Легенi щасливо добралися до того чоловiка, що мав двадцять п’ять доньок. Молодята скоро повiнчалися i справили велике весiлля. А по всьому тому брати посiдали з молодими жiнками на коней.