Біблійні казки: Казки та легенди про святих

Повертайся назад та дивися добре! Пiд тобою буде синее поле i чорнее пятно, не спускайся на сине, а спускайся на чорне: чорне – то земля, а сине – то море!

Спустився Соломон та й думае собi: «Не змiряв я неба, – хоч змiряю море!» І ото зробив шкляную хату, сiв у неi та й казав себе на мiрянiм ланцюгу опускати в море. Ото вже його спускають та й спускають, аж лiзе морський рак: а морськi раки такi-такi здоровi, що два чоловiка на собi потягнуть. Ото i каже вiн до Соломона:

– Соломоне, Соломоне! Не змiряеш ти моря! Двадцять лiт шукав я колись дна та й то не найшов, а тобi, Соломоне, його не видати! Повертайся ти назад, бо й то може бути, що який-небудь молодий рак клешнями тобi ланцюг перетне!

Послухав Соломон та й вийшов iз моря.

А тут йому уже й небагато жити оставалось.

Ото i думае Соломон, як би йому утекти вiд смертi. Дочувся вiн, що десь то е на бiлiм свiтi безсмертная гора, та й став до неi доставатись.

А пiд тою горою жили черцi та монастирi будували. Ото Господь i каже тим черцям:

– Покидайте живо всю роботу та робiте грiб i домовину! До вас iде премудрий Соломон умирати!

Ото вони й роблять i грiб, i домовину, аж надходить Соломон:

– А що ви, люди, робите? – питае.

А вони i кажуть:

– Грiб на Соломона.

Почув Соломон, – крути не верти, а треба вмерти.

– А маете ж ви мiру? – питае iх.

– Нi, не маем! – кажуть черцi.

– То берiть мiру з мене: вiн такий, як я, – каже Соломон.

Взяли черцi з нього мiру, збили домовину, по домовинi припустили й грiб, а Соломон i каже:

– Ану чекайте, я змiряю домовину!

Положився в домовину…

– Ну! – каже, – до мiри!.

. А впустiть в яму!

Впустили в яму.

– Тепер засипайте, – каже Соломон. – А Соломона вам не треба ждати, бо я сам Соломон…

Як Соломон море мiряв

Премудрий Соломон хотiв змiрити море i зробив собi такий човен i казав чотирьом ковалям робити чотири роки ланцюг. Зробили вони йому той ланцюг, а вiн учепив його до того човна i прив’язав його до берега моря, i пустився iхати морем.

Аж тут надпливае рак, як вхопив своiми щипцями за той ланцюг, як потис, та й перекусив. А Соломон на човнi плине та й плине щораз далi. Аж тут надпливае риба та й проковтнула той човен разом iз Соломоном.

А то було вночi, як Соломон спав у човнi. Будиться вiн вже в рибi, обзираеться та й гадае собi: що за диво! На морi все видно, чи вдень чи вночi, а тут не видно, хоч око вийми. Тодi почав мацати довкола себе i пiзнав, що вiн у рибi. Вийняв вiн ножика i почав рiзати.