Біблійні казки: Казки та легенди про святих

Як почало тую рибу дуже болiти, то вона з болю вискочила аж на берег i там загибла. Побачили люди тоту рибу на березi, прийшли та зачали ii рiзати. Як розпороли, дивляться, а з риби вилiзае чоловiк. Вони його спитали:

– А ти де тут узявся?

А вiн каже, що плив по морi та й його риба з човном проковтнула. Приймали його тi люди до себе.

– Жий, – кажуть, – межи нами.

Добре. Жив вiн там у тiм селi. А тим часом старий цiсар, його отець, не знае, що це з ним сталося, розпитуе всюди – нема нiякоi вiдомости.

Тодi вiн казав зробити золотий плуг, дав його двом своiм слугам i пiслав iх у свiт, щоби ходили вiд села до села i щоби питали, кiлько той плуг варт? Раз вони прийшли до того самого села, де жив Соломон, та й питають у людей, але нiхто не знае, що би той плуг мiг бути варт. А Соломон як то почув, то перебiг iм дорогу та й став перед ними. От вони приходять просто до нього та й питають його:

– Слухайте, господарю, що той плуг може бути варт?

А вiн iм каже:

– Якби до нього з травня рясний дощ, то би щось був варт, а так то вiн нiчого не варт.

Тодi вони догадалися, що то мусить бути Соломон, i взяли його з собою, але цiсар не мiг його пiзнати. То вiн скликав велику силу людей на гостину, посадив iх за стiл, казав поставити страву, але ложки подав дуже довгi, ще й казав кожному прив’язати до руки. То вони сидять з тими ложками та й не iдять. Аж ту приходить Соломон та й каже:

– А ви для чого не iсте?

А вони кажуть:

– Бо не можемо, ади, якi ложки довгi.

А вiн iм каже:

– Ото дурнi! Оден другого годуйте!

Аж тодi цiсар пiзнав, що то його син.

Цар Соломон i жона його

Був собi вiрний i премудрий цар Соломон, та оженився на доньцi невiрного царя. Жiнка дуже не любила його й не хотiла його слухати. Бувало, Соломон йде в церкву, а жiнка його не хоче йти, але раз Соломон заставив-таки ii пiти в церкву. Тiльки вона йому й каже:

– Пiду в церкву, але як буду христиться, то не буду молиться, а як буду молиться, то не буду христиться.

Пiшли вони до церкви, але ж жiнка й не христилася, й не молилась. Прийшли додому, а жiнка й каже Соломоновi:

– Ходiм же тепер в нашу церкву.

– Добре, – каже Соломон, – але ж я буду стояти так, як ти стояла в нашiй церквi, й не буду кланятися.

Але ж хитра жiнка: ще наперед приказала зробити так дверi, щоб спускались зверху вниз.