Перейти темряву

Вiн приваблював тим, що там, за склом вiтрини, на двох довгих елегантних кронштейнах у стилi хай-тек, установлених один проти одного, висiли ексклюзивнi вироби – жiночi сукнi та чоловiчi костюми найвiдомiших iноземних фiрм, i, як зазначалося на рекламному щитку, вони були тут тiльки в одному екземплярi.

Марта нiколи не наважувалася зазирнути в цю крамницю, але сьогоднi вирiшила хоча б прицiнитися до дорогих суконь – чи потягне таку покупку ii гаманець? Вона точно знала, що не потягне.

Навiть на один рукав не вистачить. Але, зрештою, треба хоч один раз поцiкавитися, щоб заспокоiтись, а не поглядати на ту вiтрину, як кiт на сало. Головне, – поводитися впевнено.

Марта рiшуче вiдчинила дверi. Одразу ж почула мелодiйний перегук дзвоникiв, що висiли над дверима.

– Добрий день! – привiталася з нею люб’язна молода продавчиня. – Вам допомогти?

Марта розумiла, що так спiлкуватися з потенцiйними покупцями вимагають правила етикету, що це правильно i, навiть, необхiдно, але нав’язливий сервiс дратував ii та нiби зобов’язував зробити покупку.

Марта знала: щойно вона починае спiлкуватися з будь-якими торговцями, як непотрiбна рiч – у неi в кишенi! Такий уже дурний характер – не може пручатися! Тому вона зробила суворий вигляд обличчя.

– Дякую, я подивлюся сама!

На вiдмiну вiд настирливих ринкових торговцiв, чемна дiвчина одразу ж знову сiла в свое крiселко.

Марта пiдiйшла до кронштейна, i з задоволенням почала перебирати одяг, який навiть на дотик здавався зiтканим з пелюсток або сплетений з золотого руна. Але ж цiни! Марта завжди дивувалася: хто таке купуе?! Хiба що сноби чи дурнi.

Вона зiтхнула й зняла одну вiшалку з сукнею, що виглядала солiднiшою за iншi, бiльш схожою на одяг «бiзнес-ледi», пiдiйшла до люстра й з дiловим виглядом приклала сукню до себе. Непогано! Навiть дуже непогано, якби не сказати – просто дивовижно.

Марта зiтхнула, нахилилася, аби уважнiше роздивитися етикетку, i несподiвано намацала в кишенi сукнi щось тверде, видовжене, схоже на пачку тонких жiночих цигарок.

Продавчиня не дивилася на неi. Марта обережно полiзла до кишенi й витягла звiдти… крихiтний мобiльний телефон. Вона навiть не одразу здогадалася, що це, настiльки гарненьким був цей витвiр дизайнерського мистецтва.