Перейти темряву

Спереду та позаду сидiло чоловiк сiм-вiсiм, iз них лише двое мужчин – «старе та мале». Старий засинав, малий голосно жував жуйку. От тобi й «познайомишся»!

Марта не слухала, про що бубонить iнструктор, водила ручкою в зошитi й намалювала якусь кумедну пику. А потiм знову почула знайому мелодiю.

Вона знову здивувала й збентежила своею тривожною гармонiйнiстю – слухала б i слухала…

Інструктор незадоволено зиркнув у аудиторiю, i Марта поквапилася витягти мобiлку, мовчки натиснула на кнопку.

«Час вичерпався, – одразу долинуло зi слухавки. – Ти неслухняна дiвчинка, i я мушу покарати тебе!..»

Голос ще щось промовляв, але Марта злякалася й вимкнулась.

Навiщо iй зайвi клопоти, чиiсь негативнi емоцii, якi ii не обходять?! Треба буде подумати, як змiнити номер, щоб цей голос бiльше не турбував ii. Або не вирахував через операторiв. Але як це зробити, Марта не знала…

Вона так i не змогла зосередитися до кiнця занять i ввесь час боялася, що дзвiнок повториться.

Нинi голос уже не здався iй таким привабливо-оксамитовим, тепер вiн був безбарвним, сухим, як сiно.

Якщо до першого дзвiнка вона поставилася з розумiнням i навiть позаздрила тiй, на яку чекають, якiй дають шанс повернутися, то тепер вона уявила, як десь в iншому кiнцi мiста в порожнiй хатi сидить покинутий чоловiк, можливо, якийсь психопат, i вигадуе страшнi покарання своiй дружинi або коханцi. Майже так само колись телефонував i Андрiй (Марта опустила очi й знову розсердилася на свою сентиментальнiсть), але недовго.

А якщо розшукати цю жiнку, знайти ii й застерегти вiд невиваженого кроку? Подiлитися, як ночами душать спогади, а запахи, музика, мiсця, де ходили разом, навiюють таку тугу, що нiкуди втекти вiд неi.

На цьому заняттi, власне, як i на п’яти попереднiх, Марта так нiчого й не зрозумiла. Вийшла втомлена, хотiлося спати. Їi колежанка, iз якою вона сидiла за одною партою, безкiнечно теревенiла, поки вони разом iшли до тролейбусноi зупинки.

Це теж був потiк свiдомостi, як у Тетяни, але цього разу в нього вплiталися непотрiбнi Мартi iсторii про хворобу свекрухи, про виведення плям рiзними хiмiчними засобами й переваги одних над iншими, про перевезення пiкiнесiв iноземними туристами у взуттевих коробках до Лiвii, про нiтрати, що ми споживаемо, про корисний гель вiд целюлiту й про багато iнших речей, якими Свiтлана Сергiiвна заповнювала свое життя.