Загальний аналіз (збірник)

– Девчата, шо, какiе-то проблеми? – звiдти, iз переходу, швидким кроком назустрiч пiднiмався юнак у теплому спортивному костюмi й у бейсбольнiй кепцi.

– Та оно дядько незвесно чого хоче!.. – кивнула в бiк Федора Івановича галина подруга.

Юнак примружив очi:

– Дядя! На метро – Вниз i налево! – у голосi хлопця вчувалась насмiшкувата загроза. – Жетончик купиш – i вперед!

Федiр Іванович уже набрав повнi груди повiтря, щоб належно вiдповiсти цьому столичному жевжиковi, та, коли почав добирати найдошкульнiшi слова з лексикону, зробив невелику паузу, якою i скористався мiський пiжон.

Вiн повернувся до жiнок i пiдхопив пiд пахви двi з шести коробок.

– Девчата, пошлi. Щас Валiк машину подгонiт. Севодня торгуем на Левобережной. Я за мiсто проплатiл.

Обидвi жiнки швидко похапали решту коробок i слухняно попрямували за своiм опiкуном.

– Торгашi! продажнi душi! – нарештi вирвалися потрiбнi слова з горла у Федора Івановича. Та жiнки його вже не почули, i тiльки нетямущi перехожi, останнi з пасажирiв електрички, якi спускалися в перехiд, здивовано обернули до письменника своi трохи заспанi погляди.

Федiр Іванович обсмикнув плащ, перевiрив правицею цiлiснiсть умiсту кишенi пiджака й собi почимчикував униз.

У нього торговельного хисту було нуль. Його книжки, якi регулярно випускала у свiт обласна друкарня (за зниженими розцiнками на друк для членiв СпУ), нерозпакованими пачками лежали вдома: у кабiнетi, на антресолях i навiть на балконi. Щось удавалося продати пiд час творчих зустрiчей з трудящими.

«Автограф безкоштовно!» – iз усмiшкою примовляв у таких випадках вдоволений автор, ховаючи до кишенi кiлька зароблених гривень i стискаючи в iншiй руцi заздалегiдь приготовану ручку, архаiчну, чорнильну, iз золотим пером. «Кому ж це мае бути?» – запитував ласкавим тоном у покупця i звично виводив назване iм’я та прiзвище в давальному вiдмiнку, далi дописуючи «зi щирою приязню».

Якось вiн пiдмовив двох синових однокурсникiв – сiльських, простих, незiпсованих хлопцiв – спробувати поторгувати його щойно виданою збiркою вибраного в недiлю на театральнiй площi, неподалiк базару.

Попередньо зiйшлися на десяти вiдсотках. Федiр Іванович ще й попiдписував суботнього вечора всi призначенi для продажу п’ятдесят примiрникiв цiею самою фразою: «Зi щирою приязню». Надвечiр хлопцi принесли й повернули йому сорок дев’ять примiрникiв, i вiн чесно вiддав iм 50 копiйок iз одержаних п’яти гривень за единий проданий екземпляр.