Жозеф Фуше

Дослухаючись до могутнього й непомильного iнстинкту, що небезпеку найкраще долати, йдучи iй назустрiч, вождi пiсля смертi Шалье вiдмовились вiд будь-якоi згоди з його катами. «Potius mori quam foedari», «краще загибель, нiж угода», лiпше до семи воен додати ще одну, нiж укласти мир, що засвiдчив би слабкiсть. І вiдчайдушний нездоланний порив, нелогiчне й шалене завзяття врятували Французьку революцiю, як згодом i росiйську (якiй одночасно на пiвночi й пiвднi, на заходi i сходi загрожували англiйцi та найманцi з усього свiту, легiони Врангеля, Денiкiна й Колчака), в мить найбiльшоi небезпеки.

Й не зарадило, що наляканi лiонськi городяни вже не криючись набирали вiйсько з роялiстiв i доручили його королiвському генераловi, – з селянських садиб та з передмiсть виходили пролетарськi солдати, i 9 жовтня республiканська армiя штурмом узяла охоплену повстанням другу столицю Францii. Мабуть, цим днем Французька революцiя пишалася найдужче. Коли голова Конвенту врочисто пiдвiвся й повiдомив про остаточну капiтуляцiю Лiона, всi депутати зiрвалися на ноги, обiймалися, тiшились i радiли: на мить, здавалося, щезли всiлякi чвари. Республiку врятовано, краiна засвiдчила свiтовi непоборну силу, гнiв i могутнiсть народноi республiканськоi армii. Та, на лихо, гордiсть мужнiстю переможцiв перекинулась у вихваляння, в трагiчну забаганку заступити трiумф терором. Страхiтливим був порив до перемоги – тепер такою самою буде й помста переможеним: «Треба всiм показати, що Французька республiка, молода Революцiя найсуворiше покарала тих, хто пiдняв руку на трибарвний прапор». І Конвент, поборник гуманностi, зганьбив себе на ввесь свiт декретом, що спирався на першi приклади iсторичних безумств – Барбаросу, що, мов дикий гун, сплюндрував Мiлан, i на арабських калiфiв. 12 жовтня голова Конвенту розгортае той страшний сувiй, де запропоновано зруйнувати другу столицю Францii – i не менше. В цьому надто вже мало знаному декретi дослiвно проголошено:

«1.

Нацiональний конвент за пропозицiею Комiтету громадського порятунку призначив Надзвичайну комiсiю з п’яти членiв, щоб збройною рукою негайно покарати лiонських контрреволюцiонерiв.

2. Усi жителi Лiона мають бути роззброенi, i ту зброю слiд передати захисникам Республiки.

3. Частину зброi слiд дати патрiотам, яких гнобили багатii й контрреволюцiонери.

4. Мiсто Лiон треба зруйнувати.