Жозеф Фуше

Треба знищити все, що належало заможним, залишаться тiльки хатини злидарiв, житла замордованих або переслiдуваних патрiотiв, промисловi споруди i будинки, що служать виховним i доброчинним цiлям.

5. Назву Лiон слiд викреслити зi списку мiст Республiки. Вiднинi сукупнiсть будинкiв, якi залишаться, матиме назву Ville Affranchie.

6. Аби нащадки дiзналися про злочин i покарання роялiстського мiста, на руiнах Лiона слiд спорудити колону з написом: „Лiон воював проти свободи – нема вже Лiона“».

Нiхто не зважився суперечити божевiльнiй пропозицii обернути в руiну друге за розмiрами мiсто Францii.

Давно вже немае мужностi у французькому Конвентi: вiдколи в кожного над головою загрозливо зблиснула гiльйотина, про милосердя i спiвчуття насмiлюються тiльки шепотiти. Сам себе залякавши, Конвент одностайно ухвалюе вандалiзм, а виконання доручае Кутоновi, Робесп’еровому приятелевi.

Кутон, попередник Фуше, вiдразу збагнув безглуздя i згубнiсть забаганки доброхiть зруйнувати найбiльше промислове мiсто Францii, та до того ж його архiтектурнi пам’ятки, i то тiльки на пострах.

Першоi ж митi вiн собi вирiшив саботувати доручення. Але для цього необхiдне майстерне прикидання. Тому Кутон iде на хитрощi, ховаючи свiй потаемний намiр пощадити Лiон, i притьмом заходжуеться вихваляти божевiльний декрет про цiлковиту руiну. «Спiвгромадяни, – звертаеться вiн, – читаючи ваш декрет, ми сповнилися захвату. Так, мiсто неодмiнно буде зруйноване, i це стане великою наукою всiм, хто наважиться пiдняти руку на Вiтчизну. Серед усiх величних i могутнiх каральних заходiв Конвенту досi бракувало тiльки одного – повного руйнування… Але, спiвгромадяни, будьте спокiйнi, запевнiть Нацiональний конвент, що його принципи – нашi принципи, i його декрет буде виконаний буквально». Проте, мов гiмном привiтавши свое доручення, Кутон насправдi навiть не думав його виконувати, задовольнившись самими театралiзованими заходами. Скалiчений на обидвi ноги дитячим паралiчем, проте окрилений духом незламноi рiшучостi, вiн звелiв у Лiонi винести свiй паланкiн на ринковий майдан, символiчним ударом срiбного молоточка позначав будинки, якi пiдлягали руйнуванню, й доповiв трибуналовi про страшну помсту. Цим вiн угамував i найзапеклiших. Пославшись на нестачу робочих рук, поставив до роботи лише кiлькох жiнок та дiтей, що pro forma[11 - Для годиться (лат.).] з десяток разiв недбало копнули лопатою бiля будинкiв; страчено всього кiлька чоловiк.