Жозеф Фуше

Фуше простiсiнько переходить на протилежний бiк, друзiв Шалье називае «збориськом анархiстiв i заколотникiв», швидесенько розпускае десяток-другий революцiйних комiтетiв. І тут сталося щось вельми незвичайне: зацькована, до смертi перелякана лiонська люднiсть у героi розстрiлiв Фуше зненацька побачила свого рятiвника. А лiонськi революцiонери знов один за одним посилали гнiвнi листи, звинувачуючи Фуше в млявостi, зрадах i «утисках патрiотiв».

Саме в таких смiливих змiнах, у зухвалих переходах серед бiлого дня до iншого табору, у втечах до переможця й полягають военнi хитрощi Фуше.

Тiльки завдяки цьому вирятовуе вiн власне життя. Вiн грав на обидва боки. Якби в Парижi його звинуватили в надмiрному милосердi, вiн мiг би показати тисячi могил i зруйнованi лiонськi фасади. Якби ж його звинуватили в убивствах, мiг би послатися на скарги якобiнцiв, що закидали йому «модерантизм» – завелику помiркованiсть. Вiн мiг – це вже звiдки вiтер повiе – з правоi кишенi витягти посвiдку про нещаднiсть, а з лiвоi – про людянiсть, мiг однаково виступати i катом, i рятiвником мiста Лiона. І справдi, отакими хитрими шулерськими фокусами йому пощастило згодом усю вiдповiдальнiсть за вбивства почепити на шию своему щиросердому й простакуватому приятелевi Коло д’Ербуа. Але йому вдалось одурити тiльки нащадкiв: у Парижi невблаганно чатуе Робесп’ер, ворог, який не може подарувати Фуше, що той випхав з Лiона його власну людину – Кутона. Двоязикого Фуше вiн знае ще з Конвенту i з неослабною пильнiстю стежить за всiма його переходами й перетвореннями, коли той тепер квапливо ховаеться вiд бурi. Робесп’ерова недовiра мае залiзнi пазурi: з них не видираеться нiхто. 12 жермiналя Робесп’ер примусив Комiтет громадського порятунку вiдправити Фуше погрозливий декрет з наказом негайно прибути до Парижа i звiтувати про лiонськi подii. Той, хто три мiсяцi очолював невблаганний суд, тепер сам iде до трибуналу.

До трибуналу, а за що? За те, що вiн за три мiсяцi вбив двi тисячi французiв? Здавалося, за те, що й Кар’ер та решта катiв народу.

Та аж тепер усi дiзналися про полiтичну генiальнiсть останнього приголомшливого перетворення Фуше: нi, вiн мае вiдповiдати за утиски радикальноi «Sociеtе populaire»[15 - «Народноi громади» (франц.).], за переслiдування якобiнських патрiотiв. «Mitrailleur de Lyon», того, що стратив двi тисячi жертв, звинувачують – незабутнiй iсторичний фарс! – у найшляхетнiшому злочинi, який тiльки знае людство: в надмiрнiй людяностi.