Лемберг. Візит доктора Фройда

– Хто ви е, шановнi добродii? – обережно поцiкавився вiн у своiх «гостей».

– Geheimpolizei,[8 - Прусська таемна полiцiя.] – вiдповiв один iз них i скривив презирливу посмiшку. – Не чекали на нас, пане Вiстовичу?

Насправдi, глибоко в душi комiсар був готовий до того, що рано чи пiзно прусська таемна полiцiя може ним зацiкавитись. Втiм цей момент усе одно виявився несподiваним.

– Будьте ласкавi, ваш паспорт, – з тiею ж усмiшкою продовжив полiцейський, додавши за мить: – І зброю.

– До вашого вiдома, – зауважив Вiстович, знову обережно сягаючи до кишенi, – я також служу в кримiнальнiй полiцii.

– В полiцii Лемберга, – озвався нарештi другий тип, що мав низький неприемний голос. – Це чортзна-де, в Галичинi. Зараз ви на прусськiй землi.

Перший мiж тим взяв до рук паспорт та браунiнг Вiстовича i пiднiс iх ближче до лампи. Зброю вiн чомусь оглянув не менш ретельно, анiж документ.

– І попри дружбу мiж нашими монархами, – продовжив промовець, дiстаючи блискучi кайданки, – простягнiть-но сюди вашi зап’ястя.

Сказане здалося фiлерам неабияким дотепом, i вони вiд душi реготнули. Вiстович простягнув руки перед собою долонями донизу. Було зрозумiло: щойно на них опиняться два блискучих браслети, якi вiн сам одягав на iнших сотнi разiв, дороги назад не буде. А може, це на краще? Перетерпiти всi цi перевiрки, допити, пiдписати все, що треба, й повернутись додому? Врештi, вiн не злочинець.

І в його особовiй справi, яка лежить у Лемберзi, переважно блискуче розкритi злочини… «Але що за бiсовий поворот справи, – подумав комiсар, – якусь годину тому я мiг вирушити до Галичини на значно кращих умовах… Якби знав, що мене заарештують цi сучi дiти, звiсно, пристав би на пропозицiю Штальмана. До того ж, хтозна, чи саме так усе складеться з таемною полiцiею? Чи не опинюсь я замiсть Львова десь на Schie?stange[9 - Schie?stange – вулиця, на якiй у Данцигу розташовувалася слiдча в’язниця. ] або й у ще гiршому мiсцi…»

Авжеж, Вiстович добре знав, що будь-яка полiцiйна установа мае з десяток нерозкритих безнадiйних злочинiв, за якi начальство от-от вiдiрве голову слiдчим-невдахам. У таких випадках арешт пiдозрiлого суб’екта сприймався не iнакше як ласка Господня. Адже той «випадково» мiг бути причетним до однiеi з таких справ, позначених полiцейськими, як «Der Arsch».[10 - Дупа (нiм.).