Лемберг. В’язниця душ

– Досi без пам’ятi, – вiдповiв той, – залишив його в шпиталi. Щойно прийде до тями, нас повiдомлять.

– Невже вiн так упився, сучий син, – пробурмотiв комiсар.

– Є новини з Пекарноi, вiд доктора Фельнера… – Самковський полiз у кишеню по записник.

– Ну? – нетерпляче буркнув Вiстович.

– Перед смертю Алоiза Вольфович вступила з кимось у статевi зносини. Добровiльно, оскiльки слiдiв боротьби не виявлено, – сказав ад’юнкт.

– Можна було здогадатися, – розчаровано сказав комiсар. – А ще iй подобалось, коли ii шмагають пiд час злягання… Убивця – ii коханець, з яким вона була знайома ранiше.

Ви дiзнались щось про неi? Звiдки, наприклад, у неi баденська газета? Вона виiжджала кудись?

– Щойно повернулася з курорту…

– То якого дiдька ви мовчите про це? Що ще у вас там записано? – Вiстович знову почав втрачати терпiння.

– Ароматична олiя, яку ми знайшли на ii столику, мiстить опiум, – промовив Самковський.

– Чудово!

Якась страхiтлива радiсть з’явилася на обличчi Вiстовича.

Тепер вiн знав, як при потребi зможе натиснути на Шимоновича. Пiд час наступного вiзиту до нього цей любитель Сходу вже так просто його не позбудеться.

– Отже, припустiмо, було так, – сказав комiсар радше до себе, анiж до Самковського. – Панна Алоiза, любителька брутальних злягань i опiумноi олii, вирушае до Бадена, аби пiдлiкуватися. Там знайомиться iз цим вiденцем Францом Тепфером. Вони стають коханцями, й Алоiза запрошуе його до Львова, де призначае йому побачення в готелi «Три корони».

Вони зустрiчаються, проводять разом нiч… Одурманений опiумом i пристрастю, вiн шмагае ii, а потiм випадково вбивае…

– А щоб замести слiди, розiгруе цю комедiю з непритомнiстю, – додав Самковський.

– Але ж потiм вiн опиняеться замкненим у шафi, – сказав Вiстович.

– Це не так важко зробити, комiсаре…

– Гаразд, iдьмо до шпиталю, i якщо цей покидьок ще не прийшов до тями, клянусь, у мене вiн опритомнiе.

Комiсар i ад’юнкт схопилися з мiсця i вже за кiлька хвилин очiкували на трамвай.

Дочекавшись потрiбного номера, вони мовчки зайшли досередини i, заплативши кожен за себе, вмостились на дерев’яних сидiннях. Трамвай рушив з Академiчноi i через вулицю Фредра виiхав на Баторiя, а звiдти завернув на Личакiвську. Тут залишались усього двi зупинки, i невдовзi полiцiянти опинилися навпроти шпиталю. Безперешкодно вони дiстались потрiбноi палати, де лежав Франц Тепфер.

Здавалось, чоловiк спокiйно спав.