Лемберг. В’язниця душ

Алоiза була талановитим графiком…

Тут промовець тяжко зiтхнув i нервово затягнувся цигаркою. Самковському навiть здалося, що на його очах зблиснули сльози. Той справдi потер очi рукою i продовжив:

– Коли довелося прощатися i повертатись iй до Лемберга, а менi до Вiдня, ми дали одне одному обiцянки невдовзi побачитись знову. Та ледве прибувши додому, я побачив на столi телеграму вiд Алоiзи, в якiй вона повiдомляла, що забула в баденському пансiонi своi сережки. Я добре пам’ятав iх, вони дiстались iй вiд матерi i були надзвичайно для неi дорогими.

Отож, прибувши сюди вчора, я зняв там покоi i вирiшив трохи перепочити з дороги. За годину в дверi постукав кельнер i разом з пляшкою вермуту принiс менi записку вiд неi. Алоiза писала, що зупинилась у покоях пiд номером 39 i просила зайти до неi близько десятоi вечора…

Тепфер знову пiднiс до рота цигарку, але цього разу смакував нею так довго, що Вiстович не витримав i попросив продовжувати розповiдь.

– Я почувався надзвичайно щасливим, тому вiдкоркував пляшку i трохи випив. Приблизно о пiв на десяту хтось знову постукав у дверi. Я вiдчинив, гадаючи, що це хтось iз готельноi обслуги, але на порозi побачив високого чоловiка, загорнутого в промоклий плащ. Капелюх його був глибоко насаджений на чоло i ховав обличчя… Далi не пам’ятаю нiчого. Здаеться, вiн мене вдарив, i я знепритомнiв.

Комiсар i його пiдлеглий мовчали, тож Тепфер гадки не мав, повiрили вони йому чи нi.

Нарештi Вiстович озвався:

– Скажiть менi, Франце, чи панна Вольфович лiкувалась вiд якоiсь певноi хвороби? Чи прибула на води профiлактично? Ви ж мусили хоч би раз про це говорити.

– Вона сказала, що ii бентежить дещо, вiд чого вона б хотiла позбутися в Баденi, але не називала це хворобою. Бiльше я не допитувався, – сказав Тепфер.

– Ми перевiримо це тут, – сказав Самковський i нашкрябав щось у записнику.

Вiстович кивнув.

– Чи були ви з нею на сеансi Вiнцента Гаусмана? Другого вересня вiн виступав у Баденi, – запитав вiн знову.

– Вона ходила туди сама, – вiдповiв Тепфер, – у мене в той день розболiвся шлунок…

– І якi були ii враження?

– Здаеться, iй сподобалось. Алоiза навiть хотiла потрапити на його сеанс у Львовi.

Комiсар пiдвiвся i знову пройшовся по палатi.